Суботні серпневі ранки мають свою особливість - приємну втомленість після робочого тижня, порожнечу вулиць, тишу, яка наче тримає все в летаргічному сні. Коли-не-коли промайне одиноке авто. Незаймане повітря вже віддає свіжою прохолодою осені.
Природа навколо наче вже готова зануритися в барви жовто-червоних відтінків, але літо ще тримає головним, зеленим.
Невидиме павутиння лагідно торкається лиця. Затримує тебе тут. Просить - не йди. Не йду. Чекаю. Дихаю і смакую.
Напливають роздуми про час, який майже летить, і тягне із силою за собою нас - такий устрій життя, як не крути.
Думаєш про вічне, хоча воно у кожного різне, хочеш справедливості, але то є надумана мірка - все маєш по Кармі.
Філософа перемагає тиша.
А очі невпинно милуються тишою довкілля, думки долають милі.
Все тлінне...
08/31/2019
Відредаговано: 08.09.2024