У дитинстві для мене найбільшим делікатесом були грушки, якими пригощала моя бабця на Франківщині - як свіжі з саду, так і закручені, і можна будо їсти скільки заманеться ( бо так гостям дозволялося ).
Пам`ять зберегла бабусину студену кімнату, де все було для гостей, якісь кращі речі, на випадок, але не для щоденного вжитку, а також дивна шкляна прозора гранована куля, яка мала всередині дивовижні квіти.
Найбільш цікавим для мене було дерев’яна лавка ліжко - бамбетель, де можна вдень сидіти, вночі спати, а білизна ховалася у скриню під кришкою - мій світ такого ще не бачив!
У кімнаті ( кухня-вітальня ), де стояв бамбетель, була ще піч, яка своїм теплом робила затишок, і в якій, на відміну від студеної кімнаті, хотілося бути.
Бабуся час від часу дивилася у вікно, де йшли люди попри хату до міста ( в центр села ), так вона себе відчувала в русі і в ході подій.
Пам`ять є цікавим механізмом, який занотовує моменти, які не мають ніяких пояснень, потім час їх шліфує по-своєму, а ти маєш їх усіх, неначе в невидимій скрині, бери, відкривай і любуйся.
Відредаговано: 08.09.2024