Дилема з іменами

У емпата вічна проблема з іменем, подаю свої роздуми у різних періодах. 
А як у вас?

#Частинаперша
Все життя маю дилему зі своїм ім’ям, а саме з українською вимовою Галина... ( може це лише я, не знаю))).

Таке враження, що то не є частина мене і треба все прислухатися, коли до мене звертаються.

Попустило роки назад, коли на англійській звучало як Халіна чи Хелена , дивлячись в кого було яке вміння дочитатися.

Люблю польський варіант вимови - як Халінка чи Гала, а майже всі мої українські знайомі чи однокласники вживають Галка, Галюся чи Галюська, а самий прикол - це Боже упаси назвати мене ГалИнО ( для знайомих )  - то «кінець», людина автоматично випадає з мого списку))))... от така я «Галина».

#ЧастинаДруга

У кожної людини рано чи пізно виникає питання про своє призначення, хто ти є і що ти повинен робити в цьому житті.

Процес пошуку запускається із приходом запитання, і триває деякий час, поки в тобі не зійдуться «всі пазли» в душі і ти не відчуєш стан гармонії Свого Цілісного Я.

В мене це тривало останніх років 4-5, доки я зрозуміла, відчула, переконалася, що моя Місія донести до людей і донести коротко слова мудрості і дати їм чітке пояснення їхніх ( де я можу це зробити ) певних життєвих ситуацій.

Тому, як сказала моя мудра читачка, не залежить як «Вас назвати» - ви прекрасна.
Незалежно від різновиду мого імені - я Знаю, хто Я є.
І коли тобі кажуть дорогі твоїй душі люди - йду читати свою Кармусю, то чи це не є найвища нагорода?
 

#ЧастинаТретя

Люблю людей, які звертаються до мене Галюся ( чи схоже ), не до кінця можу пояснити чому, просто маю відчуття, що то свої люди, в тому є якась певна енергетика, тому й так підписую свої дописи, тому й пишу до всіх так, як люблю сама чути, і це не просто слова на публіку, а ключ до відчуття іншої душі.
Чому пишу про це...вчора одна красива панянка написала мені зворушливі слова подяки, і те, як її імя прозвучало від мене, зворушило мене до сліз...

#ЧастинаЧетверта

Коли людина йде шляхом духовного розвитку, то рано чи пізно вона приходить до вибору свого духовного імені.

Пару років назад в мене була така потреба, але ім‘я не відгукувалося, було наче моє, але не до кінця, то я й собі дала на спокій.

Моє оригінальне ім’я має теж дивні стосунки зі мною - мені наче треба весь час прислухатися, щоб не пропустити, коли до мене звертаються ( імя ніби не моє і мучить мене - невгамовна Галя))).

З часу, як почала писати все трохи спростувалося - Карма чи Кармуся звучить як старе добре моє ім‘я.

У стрічці новин маю одну панянку, яка поїхала в Перу, і там залишилися на невизначений період поки все вщухне і одна з їхніх практик була визначити і прийняти своє духовне ім‘я.

Я відчула легкість і спробувала знову для себе, і прийшло дуже швидко, гарненьке - Ясна.

#Частинапята

Перед початком Нового Року завжди є відчуття чогось магічного, чарівного та абсолютно нового. Принаймі у мене так було і є до сих пір.

Я неодноразово писала про своє їм‘я Галина, звук якого викликав у мене відчуття чужини, наче зверталися до когось іншого, а не до мене - я та воно. Кожен сам по собі.

Вчора я добавила собі Калина, як друге, якого в мене немає фактично, але буде першим. 
Звідки прийшло навіть не знаю, якось десь прочитала на просторах інету.

Ага! Нагадала - дивилася про мольфарів, а там жінку звали Калина. 
Радію тепер, що саме мене знайшло і двічі не мислила, чи приймати чи ні.

Галину залишу, аби Карму тримати у балансі. Вона така.

Ось така майже новорічна історія.