Про Галюсиків та сердечки

У одному дописі зачепилася цікава тема про солодкі імена та повагу, радше неповагу від тих, хто їх і як використовує до тебе.

Почну з однієї давньої історії. Була у мене на ФБ одна красива пані, ми коментували час від часу дописи, а потім пару разів пересіклися на івентах, але один зайшов просто під шкіру - вона холодно привіталася до мене, а до мого колеги мало не розпалася на молекули, розтопилася в усмішці і поплила. 
Мене обійшла, як меблі.

Гммм, цікаво, думаю.

Ото собі так - наче мене не знає від слова зовсім, аж повітря охололо навкола.

У емпатів так бува - нині горнуться до тебе, а завтра йдуть повз, як роботи. 

І цьому є пояснення, деколи це ми їх відштовхуємо, деколи вони самі вже відпали, як сухе листя з дерева.

Та й ніц, я собі пішла по своїх справах.

Позаминулого року чистила друзів на ФБ і дійшла до неї, пригадала з усього саме цей випадок і видалила її.

Через пару місяців - вона мені пише, що думала про мене краще.

Як я так могла зробити?!

Видалити її з друзів!!!

Та видалила й крапка, бо так си ми відчувало, та й шо ти з ним зробиш. 

Овни такі, сім раз не міряють, а вріжуть. Раз і все.

Ну то про Галюсиків.

Мені до вподоби так називати людей Наталочко чи Оксанко, бо роблю то від душі, а ті хто так кажуть і лицемірять - ну є й такі, то все йде в одну категорію ЛЮДИ.

Я чи так, чи по-іншому відчуваю фальш, хоч там як доказуй, що її немає. 
А також у всьому має бути міра та стримання, повага до власних кордонів та без панібратства.

Деколи дуже хитрі особи, звуть тебе так, а потім раз - і ярмо тобі приміряють.

Дорогенькі наші, ми ( емпати ) вас ще з садочку бачили, то не дріться зі шкіри, не тре. Вас видно і чутно. Живіть життя, але без нас.

Як ставиш сердечка - то відповідаєш за них. Тут та й таке.
Але, у всьому є але… їх на жаль більше, аніж сердечок.

Але за Галино, то бим затовкла, так ми то криє. Наче я згубилася в лісі, а там мене хтось гукає.

І потім ті люди таки показують своє лице, хто там ГАЛИНАВ мені. Причому, наче не чужі були.

Отаке.