Маша

З останніх трьох відносин Маша зрозуміла причину їх короткотривалості - її хотіли дуже змінити, а вона надто намагалася вгодити.

 Пєті - вона була занадто розумна і показна. Чоловік хотів, щоб він був королем на троні, але без ніяких зобов’язань. 

Едуарду - мало духовна. Треба було все рости, не можна було сумувати, все треба було описувати що і чому так себе почуваєш. 

Іван все не міг її вписати у свій робочий графік, якось «вікна» видавалися не так часто. Її бажання мати якісні речі викликали у нього приступ економії. Все повинно було бути спланованим.

Знайомі до болю сценарії. Різні історіі з однаковим закінченням. Все так.

Коли в стосунках одна сторона не приймає іншу «як є», то такі відносини починають відмирати. З того самого дня, коли один починає переробляти іншого. Десятки прикладів, але людина твердо вірить, що таке можливо. Тратить час, зусилля, б’ється головою в наглухо закриті двері. Але результату - не видно, немає, і не буде ( скоріш за все ). Заперти іншу в душу в клітку своїх сподівань дуже легко. Таке рабство навіть не відчутне одразу, бо так мізки виправлять, що ти маєш, мусиш, повинен, так всі роблять, так треба, бо люди. Початок кінця - душа в неволі. Цілі списки «обов’язків тієї душі», а де ж права? А їх немає. Ніхто не написав. І - не напише. 
Ти будеш терпіти. Себе вмовляти.  Вигороджувати своє поневолення якимось величними фразами, витягнутими з контексту. Та все дарма. Зіскнієш при сонячному дні, при здоровому розумові, бо де є рабство душі, там немає любові. Так, там може бути страсть. Але вона така ж мінлива і непевна. Зрадлива, як та роса - при першому сонячному промінні її
уже нема.
Терпи, ніхто тобі не скаже скільки. Ваги у тебе. Ваги і час. Все зваж, помисли та вирішуй. Солодке рабство чи душі політ.

 Любов - це свято чистоти, але ж ніяк не списки поклонінь...