Наївність

Колись моя співпрацівниця Марія сказала мені, що я дійшла до півжиття, а наївно бачу в людях краще, коли вони ніц не варті.

Розумію, що справа не в моїй наївності чи в тисячі шансів, які даю людині. Справа у тому, що в мене є своя модель прийняття людини - бачу в ній все, а виділяю краще, і якщо та не лізе мені під шкіру чи на голову, то спокійно існує в полі мого життя на роботі.

Так, вона не досконала і не пасує мені ( як і я їй можливо ), але є міра толерантності і я їй не суддя. 
Все просто.

Ну а коли дреться на голову, як на гору, тоді Овен все захистить емпата. Немає сумніву. Всі зразу повернуться на свої місця і таки там залишаться.

Попри запитань моїх читачів про стосунки, на другому місці є проблеми на роботі - як там бути з людьми, як налагодити стосунки на рівні, щоб не впасти у залежність і не заробити ворогів.

Відомо, що кожен випадок - унікальний набір людських енергій та обставин, але є одне спільне - там є завжди ви, у вирі різности емоцій, слів та подій,
тому варто виходити із себе, які ваші принципи, бачення та хто є ви для себе.

Люди навколо будуть йти і приходити, таке життя, а ви самі визначаєте як вам поводитися з ними, щоб не зламати себе і не втратити своє Я.

Моя суб’єктивна думка - варто бути найперш людиною, де б ти не був, бо обставини змінні, а тобі залишатися наодинці із собою. На всі часи.

…У Маші - принцип інший, вона зразу включає его і перевіряє, чи інша людина його гладить за шерстю, а як ні - з моста у воду. 
Все. 
Розмова коротка.

Наївно так робити і думати собі, що то правильно, але - це її вибір. Хай вчиться. Ще має півжиття.

Коли людина робить добро, вона сподівається на вдячність. Людина, яка отримує добро, не завжди вміє її виразити. Не вміє деколи, а деколи не хоче чи не вважає це за потрібне.

Перша розчаровується у другій. Можливо і озлоблюється всередині «на невдячних людей і несправедливий світ». 
Твердить, що не варто продовжувати робити добро. 
Здається саме в цей момент, сама у собі гасить світло Істини, бо все не так працює, як потребує її его.

Цікаво, що коли одна людина робить прикрість іншій, то навіть певна, що все минеться, бо «вона ж таке заслужила!»

Шкода, але беручи на себе таку роль, її життя міняє курс на ще більше випробовування - Карма вчить балансу.

А чи все насправді так - добро не варто робити?

Та ні, все і завжди варте. 
Добро знаходить віддачу у чомусь чи комусь іншому через час і при інших обставинах. 
Це як кредит у майбутньому, коли людині буде потрібна негайна допомога.

Варто лише уважно спостерігати за знаками Всесвіту, не переступати через себе, не ігнорувати інтуїцію, не проходити за когось їх життєві уроки.

Закон притягання робить свою справу - що зробив, те притягнув. Не інше. 
Все має свій баланс.

Творіть те, що зичить ваша душа, а ваги Карми зроблять свою роботу. Турбуватися - зайве.

Приймайте дарунки нового дня. 
З вдячністю, любов’ю та на добро!