Гола правда

Колись і давно, в одному товаристві я зустріла свою знайому, з якою мала справу по еміграції. Дуже поважна, ділова і розумна. Прийшла вона зі своїм бойфрендом. Одні гості почали збиратися, а вони - засиділися, ставали чим раз веселіші, розкутіші і десь коло 11 вечора - давай грати у покер. На їх пропозицію пограти, я відмовилася.

Моя знайома чисто знервувалася, і почала допитуватися як мені нічого не до вподоби, чому я не хочу і що тоді я люблю.

—На разі доречним є те, чого я не люблю - це лишатися в гостях допізна і грати в карти.

Я не зрозуміла, чи відповідь її влаштувала, бо успішно залишила компанію - хай роблять те, що вони люблять. Добрі гості мають знати честь. Деколи випадкова зустріч при не офіційних обставинах начисто змінює думку про людину.

Десь з тих часів, я думала і слухала себе - чи мені хочеться йти в гості, чи ні. Коло гостей з роками звузилося. І це - нормально, коли мені так пасує.

Недавно пише знайомий, який працює з людьми, що хотять брати позику для житла. Каже, ой, так давно не розмовляли, треба зустрітися.

Мені такі зустрічі напряжні, чесно.

Відповідаю йому, що поки приїду додому то майже вже сьома вечора. Нема сили на зустрічі ( знаю, що просто так не буде ). 
Бере за хвилю та й дзвонить на ФБ месенджер ( певно мій номер згубив).

Виявляться, йому треба написати текст на веб сторінку. Чемно кажу, що того не роблю. Даю координати знайомої , яка потенційно може допомогти.

—Але вона за то певно дорого бере!!! - майже вигукує він.

—От тобі і давно не бачилися, - думаю я. 
І ім’я моє Тереза. Точно.

Люди рідко цікавляться лише тобою - дивуватися не треба, тому краще - коли зразу до справи, але все має свою ціну.

Вчора пише однокласник, каже, що пора мені вже другу книжку видавати ( я мало не зраділа такій турботі ).
І, якраз йому при нагоді, ще треба передати гроші в Україну.

Може якось?

Кажу, що для цього є такий то додаток. Три хвилини і три долари, потому - грошики тю-тю.

—Аааа, то нє, тут зелені, а там - нє ( тонко нарікає, що ще в додачу тратить на курсі ).

—Перестань бути дідом! Тре йти в ногу з прогресом, - кажу йому.

Чую, що то мене вже нервує.

Він ще щось писав, про злу любов і що ух, але я думала про інше - як то люди переживають за мою другу книжку і як цінують мій час, щоб си три рублі зекономити.
Просто одна турбота.

Скупа людина все такою залишається.

Гра - всюди гра. З картами чи без них.

Головне - будь собі тим, ким ти є.