Молоко

Тиша

Тиша... Слухаєш биття свого серця. Хочеш почути щось особливе.
Чи заскоро, чи ще почекаєш. Це лише тиша. Життя там, а де ти?
Чи знову довіритися? Запах спокуси, непослуху. Далі те саме. Бунтуєш. Як той свіжий весняний вітер - тихо, ніжно, без обіцянок.
А кому вони треба, нічого не вічне ж!
Зачіпає, авжеж.
Дихаєш заходом сонця. Твоє завтра прийде скоро.
Дихай, не переставай любуватися сонцем.
Твоє - завжди твоє.
Тиша, надія, віра...

Ясна Приведа

Подобається

#2409 в Сучасна проза

У тексті є: дитинство, життєве, книга спогадів та міркувань

Відредаговано: 19.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись