Подарунок

Були в нас такі знайомі, що любили дарувати всім ( загалом ) копійково-неякісні дарунки, але собі сподівалися діставати, скажемо французькі парфуми. Щонайменше. Відчепне. Ну такі люди, ніц не зробиш. Шкодують і собі, і другим. Забула. Тим, що були чи могли бути вигідними, то вже «не шкодували», #божнепомастишнепоїдеш.

Кілька років по одних таких «даруваннях» та знайома помітила, що всі її чічки знайшли місце в моїх святкових декораціях. Вона аж на місці підскочила від здивування:

— О! То ти все зберегла?! 
— Як бачиш, виглядає все гарно! —відповіла я, посміхаючись.

Жінка думала, що я мала би все викинути. Кожному своє ж.

Дарунки є різні. І справа не у вартості, а від якої людини і з якою енергією ти це отримуєш. 

Я колись любила збирати відкритки - їх дарували частіше. Деякі були справжніми витворами мистецтва. Досі пам’ятаю, як цьотка з Канади прислала Різдвяну шопку-розкладанку. Дивишся і неначе ти не тут, а десь там, де малий Ісусик.

З часом і переїздами повикидала, а було б цікаво переглянути від кого були, що людина там писала.

Час і люди минають, лишаються спогади, почуття та емоції. Не все можна відтворити у душі. 

Деякі дрібні і прості речі відкривають нові виміри спогадів. З роками зустрічаєш меньше людей, а більшість лишається поза сьогодні. У вчорашньому.

Даруйте подарунки. Особливі, для оказій і без оказій, від серця і до серця. 
Пишіть слова від душі і до душі і хай вам від них буде завжди затишно.