Колись, ще юною, пробувала і шити, і вишивати, і в’язати. У всьому мені бракувало терпіння. Овни і ото усе - нестиковка.
Трохи засмутилася, бо руками не вміла нічого робити, окрім файно поскладати. А як поскладала, то комар носа не підточив, бо всі комарі були понищені ( хе-хе ).
Все собі нагадувала історію, яку оповідала бабця, як її син шив-шив, потім то все кинув і потоптав. Як я його розуміла!!!
Нині Діанна захотіла спиці для в’язання. Купили ще й вовну.
Включила Ютюб і пробує.
Я собі лежу і пишу.
Чую:
—Я перетворююся на бабцю.
В’яжу! —серйозним голосом стверджує Діанна.
Ми з сестрою залилися сміхом.
Відредаговано: 08.09.2024