Молоко
На горбі
Коли були малими, то весь час гралися десь коло дому, а саме «на горбі», таке було в нас місце - вкрите травою та бур’янами узвишшя.
Боже, а як ганяли швидко, наче втікали від часу, який пильно дивився за нами.
У роті, від бігу, був смак наче ти сьорбнула морської води. Вуха - зимні, наче не твої. Смішні діти - все змагалися, хто швидше.
Деколи сиділи і плели віночки з ромашок, який до слова, вдавався рідко коли закінченим. Дивилися, чия мама йшла з роботи, бігли радісно до своєї. Все заглядала до сумки - чи що купила смачного.
Яка то була гарна пора ( тепер чи мислиш ), а як же хотілося вирости ( тоді ) якнайшвидше.
Бабуся завжди кликала мене їсти, а тобі ж хотілося бігти назад гратися, і треба було якнайшвидше все з`їсти, щоб можна повернутися назад, щоб не пропустити нічого.
Мені здавалося, що мене кликати частіше, ніж інших.
Пам’ятаю, що казала бабці:
— Ба, шо з вашим їсти та їсти. Все мене кличете понад люди.
Тепер нас два рази не треба кликати їсти, коли хтось нам приготує, ось таке воно життя.
Відредаговано: 08.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
