Пластилін

Те, про що більшість замовчують, і є Життям.

Багато часу людина думає про те, що в неї щось не так, чи вона не така. А от чужі картинки - саме те! 
Насправді життя є таке, яким живе людина. Можна завжди щось удосконалити, але варто розуміти, що кожен має ту частину життя, про яку не говорить і рівняти своє до чужого - без сенсу.

Колись одружувалися в 18-20 років, бо хотілося «ніби вийти» з-під батьківського котролю і жити «накінець» як ти хочеш, хоча напевно то була іллюзія - жив найперше «як треба» було всім, бо всі мали до треба справу - батьки, родина, а потім трохи як ти хотів, і зміг.

Ти «нічого не знав», бо був ще молодим, то мав слухати ( меншe-більшe ) старших і оточуючих. Хто був інтуїтивно-мудрим - знайшов пару за почуттями, а хто не встиг ще відкрити то в собі - вибрав за іншими критеріями.

А тут вийшло, що «доросле життя», про яке мали лише книжкову уяву, було мало що на те схоже, і людина, яка живе з тобою - таки така ж людина як ти, і вона не «ліпиться» як пластилін на твій лад.

Поки перейшли всі такі життєві «перегони», то багато тих, які вибрали за іншими критеріями, ніж почуття, зрозуміли, що живуть за потребою чи звичкою, а душа мовчки «кричить» від порожнечі самотності.

А кохання?

Ну власне, про нього і забули вже.

Зичу вам розуміння у кожному новому дні, дбайте за себе та свої емоції. Цінуйте хвилини та дні, не чекайте чогось чи когось. Не живіть на «мості очікувань». Зійдіть на берег. Там життя. 
І воно прекрасне зараз.