Молоко

Світловежа

У тебе то тихо, то сумно. Ти деколи байдужа, а деколи бушуєш, як та вода біля світловежі.

Твої переплетення життів, наче сходи - ведуть все вище і вище. Шукаєш ту, свою.

Ось, вже тут. Майже торкнулася, відчувала тепло. А знову так - далеко. Кроїшся навпіл. А тоді, як шкло. Додолу. На тисячі дрібних частин. Ніхто ніколи і не збере.
Не вір!
Не буде мати сили.
І терпцю.
Не буде.
Закрий очиці.
Тихо плач...
Нехай твоя сльоза заживить рани.
Їм всім байдуже.
А тобі?

У тебе, моя душе, все тепер спокійно...
Все.
Для них.
Себе ж ти дуриш...

Ясна Приведа

Подобається

#2398 в Сучасна проза

У тексті є: дитинство, життєве, книга спогадів та міркувань

Відредаговано: 19.02.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись