4

Забравши посилку на Новій Пошті я пішла додому. Зайшовши в хату я почула увімкнуту вода у ванній, це був Данил. Тим часом як задзвонив чийсь телефон.

Розбувшись я пішла на звук. Дзвонив телефон Данила, заглянувши у телефон я побачила повідомлення від нашої подруги.

^Моллі^

/Ти вже їй розказав?Вона тобі пробачила?!/

/Не мовчи, я не хочу руйнувати вашу сім'ю, це було помилкою/

^Пропущений виклик^

^Пропущений відеозв'язок^

/може я сама їй напишу?/

/я розумію, у вас дитина, але мої почуття до тебе не згаснуть, пробач/

_______________________________

Вимкнувши телефон я чекала на нього. Через хвилин 15 він вийшов з ванни і прийшов до мене.

-що ти повинен мені розповісти? Що я повинна пробачити?-я.

-що? В якому сенсі?-Данил.

Я взяла телефон і увімкнула переписку.

-я про це.-тикнувши йому телефон я дивилась на його обличчя.

Він вдів куртку.

-ти куди?!-я.

-ти мені довіряєш?-данил.

-так, але куди ти?!-я.

Він вийшов з оселі без пояснень. Забравши сина з садочку я відвезла його до свекрові.

А сама шукала Данила. Так, він без сліду пропав. Але мені прийшло повідомлення що Данил у кафе. І тому я зібралася і пішла у кафе.

Його поки що не було і тому я сіла біля нашої компанії. До кафе помітно заходить Данил, з посмішкою на обличчі, начебто нічого і не трапилося.

-Софія, що ти тут робиш?! Нам треба йти пішли.-він схопив мене за руку.

-почекай, Моллі, що він повинен мені розповісти?-я.

-він..-Моллі.

-Моллі заткнись. Тільки спробуй!-данил.

-він тобі зраджує-Моллі.

Вона дістала з кишені телефон і показала відео на якому він мене засуджував, та цілувався хвилин 10 з Моллі.

-не хочу тебе бачити!-з криками вибігла я з кафе.

__________________________

На наступний день я зібрала речі свої а також сина і ми поїхали у Польщу. До своїх рідних.

Ми приїхала в ночі, у Польщі було гарно але в Україні краще. Мої почуття та емоції перемішалися знову. Минуло 20 днів.

Сьогодні четверг, 16:25

-мамо, а коли тато приїде?-спитав Єгор.

-тато зараз зайнятий але вже у вечері ми їдемо додому.-я.

-ми будемо знову разом?-Єгор.

-ні, але тато любить тебе.-пояснювала я йому.

-а тебе він любить?-Єгор.

-не знаю, так, я торби зібрала тепер можна поїсти перед дорогою.-я.

-він тебе любить. Я знаю-Єгор.

-маленький чоловічик, я зараз вас по кусаю.-грайливо відповіла я.

-мене не можна кусати, я ж ваш Єгор.

-я вже не впізнала,  прошу вибачення, ви вже так підросли, що я вже не впізнаю.-я.

Ми йшли на кухню як раптом хтось у двері постучався.

-Єгор, іди подивись що роблять дідусь і бабуся, добре?-я.

-добре.-він побіг до кімнати.

Відкривши двері на підлозі я побачила конверт, захопивши його із собою я зкрила двері. Зайшла на кухню і закрила двері.

Так, я почала читати лист. Цей лист був від Данила. Він назначив зустріч сьогодні у вечері, але я не можу піти, я їду додому. 

Викинувши лист я пішла до сина.

-ходімо їсти.-я взяла його на руки і ми пішли обідати.

На обід був омлет а апельсиновий сік.

-дякую мамо.-Єгор поцілував мене і побіг гратися.

Як тут мені хтось подзвонив, глянувши на телефон я побачила висвітку ім'я Данил.

Я впевнено взяла трубку.

-слухаю.-я.

-як ти? Як Єгор?-данил.

-все нормально, не дзвони мені, ти розважався з іншої коли в нас вже був син, ти хочеш сказати що це нормально?-я.

За спиною почувся голосок.

-мамо, він не покликав нас розважатися?-Єгор.

-бувай.-я.

Я скинула трубку і підійшла до Єгору та сіла.

-ні, ми просто з татом посварилися.-я.

-але ж ти сказала що тато розважався з іншою коли вже був я.-Єгор.

-ну, приблизно так, але не точно.-я.

-це означає що він нас не узяв на свято?-Єгор.

-можна і так сказати.-я.

-зараз я помию посуду і прийду, піди з дідусем і бабусею прдивіться мультики.-я.

Він кивнув і побіг, а тим часом я написала батьку Єгора.

-Ми вночі приїдемо в Україну, ми будемо їхати на потязі,  в тебе буде шанс бути зі своїм сином.

Поклавши телефон я почала мити посуд. Домивши його я пішла з сином дивитися мультики.