Щоденник з Пекла. 23.03.2022, середа, Гостомель.

23.03.2022, середа, Гостомель. Напередодні Вероніка із Сінгапуру нам повідомила, що ЗСУ оточили угрупововання росіян в районі міста Ірпінь. Завжди буду вдячний своїй племінниці за своєчасну та необхідну для нас інформацію. Ранок після дуелі важких озброєнь продовжувався гулом новоприбулої російської техніки. Вони знову прийшли вбивати наших воїнів, мирне населення, але врешті-решт знайдуть свою погибель на нашій українській землі. Зі сторони старого садка знову лунали команди офіцера-артилериста та залпи гармат. Вистріли лунали якось неодночасно, запізнення було на долю секунди і я чітко міг відрізнити кількість стволів. Снаряди летіли над нами в бік Києва, а інколи в бік Ірпеня. Від вистрілів двигтіли шибки на вікнах, звісно з тих, що ще залишились. Пізніше, з боку розгромленого аеропорту лунали вистріли автоматичного міномета. В центрі селища – язики полум’я над приватним будинком. Будь-яка артдуель та звуки пролітаючих над нами снарядів, змушували нас ховатись в сховище. У хвилини короткого затишшя ми дихали свіжим, ще холодним повітрям та ніжились на сонечку цього весняного дня. А наша рукотворна пічка радувала дружину швидкістю тепловіддачі, а, відповідно, й часом приготування їжі. В цей день вона змогла перетушкувати наявне м’ясо в каструлі. Прийшлось викинути з морозильної камери відро вже непридатних для їжі овочів та фруктів. Продовжувались темні місячні ночі з відсутністю місяця…