Щоденник з Пекла. 21.03.2022, понеділок, Гостомель.

21.03.2022, понеділок, Гостомель. Дуель важким озброєнням лунала не тільки ввечері напередодні, а й вночі. Ніч була морозна і холодна. В хаті досить холодно, а у погребі +8,20 С. Сьогодні річниця смерті нашого дядька Якова, який згорів від ковідної інфекції в минулому році. Ми за сніданком пом’янули його. Протягом дня на фоні високої бойової активності рашистів лунала поодинока відповідь з нашої сторони. Єдине, що радувало нас з дружиною – це ефективність і економічність нашої пічки. Все закипало дуже швидко при економній витраті дров. Люда продовжувала готувати лаваші на сковорідці, якими ділилась з сусідкою Іриною.

До нас доходили чутки про безчинства кадирівців в центрі Гостомеля та бурятів в районі Ірпіньського перехрестя. Були випадки вбивств та знущань над мирними жителями Гостомеля. Ці чутки поширювались сміливцями, які ховались в підвалах середньої школи та багатоповерхівок Баланівки. Ми ділились з ними їжею, вони набирали з нашої криниці воду в пластикові фляги. Жителі підземель з висоток сказали, що беруть їжу в розгромлених рашистами магазинах і супермаркетах. У них дуже велика проблема без води та з приготуванням гарячої їжі. Вони розповідали про безчинства та приниження з боку кадирівців і рашистів-бурятів. Марія Федорівна запропонувала їм набрати яблук, що замерзали у дворі протестанта Петра. Вони набрали їх у поліетиленові кульки. Я запропонував приходити до нас по воду в будь-який час. Ми порадувались, що у нас ситуація дещо краща, а окупанти, які контролювали наші вулиці Ярова, Дніпровська та Озерна з усіма їхніми провулками вели себе більш-менш стримано, правда, при цьому постійно прикривались нами та нашими будинками при обстрілах позицій ЗСУ. Майже кожний день ми чули з боку старого радгоспного садка команди офіцера-артилериста та вистріли з трьох гармат в бік Києва.