Щоденник з Пекла. 17.03.2022, четвер, Гостомель.

17.03.2022, четвер, Гостомель. Звична перестрілка важкою зброєю. Правда, звикнути до цього нелегко. Людмила дуже важко переносила звуки цієї дуелі. Більш захищеною вона почувала себе в погребі поряд зі мною. Всі мої самостійні пересування по території нашої садиби дружина переносила боляче. У свою чергу, я супроводжував всі «подорожі» дружини, включно до дверей сауни – місця проведення гігієнічних заходів. Я хотів, щоб Людмила почувала себе захищеною. Особливо вона переживала, коли я йшов заряджати «повербанк» і наші телефони в гараж. Для цього мені потрібно було вийти на вулицю, відімкнути гараж, закритись зсередини, завести автомобіль, поставити адаптер та підключити до нього гаджети. При цьому я слухав новини через увімкнене радіо працюючого авто. Новини на фронтах були обмежені, а може, радіо я включав не в той час? З суспільного радіо, на момент включення, лилось багато для нас непотрібної «води». Основні новини, в потрібних межах, ми дізнавались від племінниці Вероніки із Сінгапура та внучки Марії Федорівни – Тані з Іспанії. Сидіти ізольовано без останніх новин дуже важко. Дійсно, найважче пережити невідомість та відсутність будь-якої інформації.

Коли перестрілка стихла Людмила умудрилась приготувати гречану кашу із тушонкою на нашій пічці. На вулиці холодно, прохолодно і в погребі. Я вирішив зігріти своїх жінок, запаливши камін в будинку. Живий відкритий вогонь, вперше за багато днів, дещо зігрів наші тіла і зранені душі.