Щоденник з Пекла. 08.03.2022, вівторок, Гостомель.

08.03.2022, вівторок, Гостомель. Сьогодні Міжнародний жіночий день – 8 березня. Прокинувшись, я привітав своїх жінок словесно та до сніданку дістав пляшку домашньої настоянки «Різдвяна» (приготовлену з 10 видів різних ягід), а до макаронів, крім солених огірків, відкрили півлітрову банку смачної рибної тушонки. Підняли чарки за наших славних жінок та за Перемогу над лютим ворогом. Після сніданку привітав сусідок Ірину та Любов Степанівну зі святом та вручив їм, замість квітів, по півлітровій банці рибної тушонки та по пляшці власної настоянки «Різдвяна».

З самого ранку тиск газу в газовій плиті почав зменшуватися, а через деякий час він повністю впав. Відповідно, у нас виникла нова, серйозна проблема, пов’язана з питанням приготуванням їжі наділі. Згадали, що в сина Андрія є газовий балон з таганком та туристична «буржуйка» з нержавіючої сталі. Я перевіз на садовій тачці газовий балон з таганком, а наступним разом і «буржуйку». Я прилаштував таганок поверх газової поверхні, а на місце холодильника, який під час пожежі сусіди винесли на вулицю, поставив газовий балон. В балоні газу було мало і ми надалі берегли його тільки для випічки млинців і лавашів. А я почав вивчати ще нову туристичну «буржуйку». На вигляд вона була нова і красива, з нержавіючої сталі. Складалась з самого корпусу з розкладним димоходом і дверцятами для дров. До неї додавались два контейнери різних розмірів у вигляді куба для приготування їжі. Для випробовування я розпалив «буржуйку», поставив великий контейнер з водою та накрив його квадратною кришкою. Слід відмітити, що «буржуйка» потребувала дровець невеликого розміру. Вода закипіла швидко і ми вирішили заварити нею чай. Чай виявився з різким запахом диму. Основним недоліком цієї «буржуйки» виявилось те, що дим, крім димоходу, зі всіх сторін контейнера проникав під його кришку, у воду та наповнював її собою.

– Чоловіче, їжу з таким різким димовим запахом ми не зможемо довго їсти, – сказала дружина. – Така вода і для миття не дуже-то годиться. Потрібно шукати інший вихід.

У своєму дровнику я знайшов стару чавунну поверхню плити без фаєрок для пічки. Спочатку я її прилаштував однією половиною на буржуйку, а під іншу половину, яка була за межами буржуйки, підклав цеглини. Це було краще, ніж початковий варіант, але на такій буржуйці можна було готувати одну страву, а після цього – нагріти воду для чаю чи кави, відповідно, для цього потрібно було спалити вдвічі більше дров. Моя мудра дружина в черговий раз внесла раціональну пропозицію:

– Вітя, а чи не краще оцю чавунну поверхню поставити на цеглини, тоді одночасно можна буде готувати їжу і гріти воду для чаю, миття посуди чи для гігієнічних потреб?

– Можна, але тоді краще змурувати пічку і, непогано було б, якби у нас були колісники.

– А у мене десь були старі колісники, – приєдналась до розмови Марія Федорівна.

– Тоді йдіть, шукайте і несіть їх, а я піду копати глину для кладки і позбираю у Андрія стару цеглу, – мовив я.

За моїми розрахункам потрібно було знайти близько 25 цеглин. В короткі хвилини затишшя ми з Марією Федорівною почали реалізовувати свій план щодо побудови пічки. Я привіз тачкою цеглу та глину, а Марія Федорівна віднайшла та принесла колісники. Деякий час радились, де побудувати пічку. Я запропонував місце майже поряд з тротуаром біля літнього будиночка з таким розрахунком, щоб ні з однієї із чотирьох сторін не було видно вогню. Жінки погодились і я приступив до реалізації нашого плану. На наше щастя, гарматно-мінометна перестрілка в цей день була більш в’ялою. Це дало мені можливість здійснювати будівництво пічки більш ефективніше. Лише три рази прийшлось спускатись в погріб. До обіду, з допомогою мудрих порад дружини, я склав просту і надійну пічку. Зверху пічки на глиняний розчин була розміщена стара чавунна плита на дві конфорки. Коником в знак завершення було прилаштування, знайденого мною серед металобрухту короткого, довжиною трохи більше метра старого ржавого металевого димоходу з грибком. В присутності жінок я провів випробовування нової пічки, запаливши декілька старих газет. Тяга була чудова! Приступити до експлуатації пічки вирішили на наступний день, щоб дати розчину трохи висохнути.

Це моє творіння вірно служило нам, починаючи з 9 березня і десь до 9-10 квітня – часу, коли на деокупованих територіях знову відновилося газопостачання. Навіть після цього дружина не дозволила мені розібрати пічку. І навіть сьогодні на пічці, у великому горщику, цвіте розлога газманія.

Хочу відмітити, що в цей день, 8 березня, відповідно з домовленістю наших волонтерів з командуванням рашистів, було оголошено «день тиші» з метою евакуації жителів Гостомеля, Бучі та Ірпеня. Хоча ніякої тиші в повному значенні цього слова і не було. Колони гостомельчан з білими пов’язками на рукавах, поверх зимового одягу, йшли і їхали повз наш будинок в сторону виправної колонії, а звідти до Баланівки, щоб через Бучу, Забуччя, Дмитрівку попасти на Житомирську трасу, а звідти на Київ. Такі ж колони рухались і по вулиці Яровій, що вище нашої вулиці зі сторони аеропорту. Через годину ці ж колони рухались в зворотному напрямку – евакуація не відбулась через підрив російського БТРу на власній міні. У цей день розлючені рашисти відправили людей по домівках з допомогою автоматних черг над їх головами.