Щоденник з Пекла. 05.03.2022, субота, Гостомель.

05.03.2022, субота, Гостомель. Прокинулись з дружиною о 01:30 годині через певні фізіологічні потреби. За нами вийшла і Марія Федорівна. На вулиці була дивна тишина. Сяйво пожеж освітлювали нічне небо майже з усіх сторін селища. Постояли, подивились на втомлене війною небо та знову спустились в погріб на свої не дуже комфортні лежбища. У зв’язку з цим цього дня я розширив наше ліжко, приставивши до нього стілець. Ми також відмовились від окремих спальних мішків і розпочали вкриватись ними в розкритому вигляді, а пізніше додали ватну ковдру – стало значно комфортніше.

Перестрілка з важкого озброєння розпочалась близько 6-ої години і тривала цілий день з короткими перервами. Про події, що відбувались над нами ми чули через систему притяжної та витяжної вентиляції у значно приглушеній звуковій формі.

Сидіти весь час в обмеженому простоті із слабеньким, дуже економним освітленням цього місця, майже постійного перебування, було дуже важко. Українці генетично звикли більше працювати і менше байдикувати. Потрібно було чимось зайняти свій вимушено-вільний час. Проблема витрати вільного часу, а його стало надто багато – була досить важкою. Потрібно було його чимось ефективно заповнити. Спочатку це були розмови про нинішню військову ситуацію у вигляді коментарів щодо поточних військових і політичних подій. Розмови переходили на анекдоти та розповіді про події із власного життя. Часто Людмила читала нам «Одеські анекдоти», але для цього вимагалось краще освітлення. Крім того, ми знайшли колоду карт з пейзажами Мальдівів, які колись, після чергового відпочинку, подарувала нам донька Оленка. Тому щодня частину свого часу ми тратили на карткову гру в підкидного дурня. Були хвилини, коли Марія Федорівна, звертаючись до мене, просила:

– Ну, Віктор Михайлович, розкажіть ще щось цікаве.

– А що вже розказувати? Я і так вам чесно розповів про всі інтимні деталі свого життя – подібна відповідь завжди піднімала настрій у жінок.