Щоденник з Пекла. 24.02.2022, четвер, Гостомель.

24.02.2022, четвер, Гостомель. Прокинулись о 5-тій ранку. Дружина сказала, що чула вночі далекі вибухи. Ми чомусь не ввімкнули телевізор і радіо. Людмила – моя дружина, працює в госпіталі МВС м. Києва і на роботі вона мала бути о 8-тій годині. Зазвичай я її підвожу на авто до Ірпіньського перехрестя, де вона пересідає в маршрутку до станції метро «Академмістечко» міста Києва. Повернувшись додому, я сів за комп’ютер з метою з’ясування причини вибухів та отримав інформацію з Інтернету про початок війни з рашистами. За декілька годин прийшла додому дружина, маршрутка повернулась назад приблизно від рівня супермаркету «Ашан», що на околиці Києва, в зв’язку з початком війни. Можливість евакуації з Гостомеля відкинули відразу, бо не знали реальної ситуації на дорогах та й бензину в баку авто було всього 10 літрів, а на заправках вишикувались кілометрові черги. З такими запасами далеко не поїдеш. Ми оцінили з дружиною запаси наявних продуктів харчування: не завадило б їх поповнити крупами, борошном, сіллю та олією. Я поїхав на ринок, але майже всі продукти вже були розметені. Купив залишки – два десятки яєць та кілограм мороженої риби. Спроба заправити автомобіль та газовий балон теж не вдалась. По дорозі додому я заїхав у продуктові МАФи, вдалось купити 3 пачки солі, декілька пачок макаронів та 2 пляшки олії.

Згадав свою маму, яка пережила Другу світову війну і завжди тримала в коморі, як вона завжди говорила, «мінімальний недоторканний запас (НЗ)», про всяк випадок, необхідних продуктів: мішок солі, мішок борошна, мішок цукру, сірники та 10 літрів олії. Мама щороку поновлювала ці запаси. На жаль, в цьому плані, я маму не дуже слухав…

Ми з дружиною подумали, що на декілька тижнів, а може, й місяць цього вистачить, бо в погребі наявні деякі запаси картоплі та консервації. Після чого почали збирати «тривожну валізу», куди помістили важливі особисті документи та документацію на будинок. В погріб я спустив лопату та лом на випадок виникнення завалу виходу. Людмила зібрала рюкзак із змінною білизною. Я приготував запаси води та спустив її в погріб. Частину продуктів теж перемістили в погріб. Мною було підготовлено сховище для постійного проживання.

Приблизно об 11-тій годині ми почули кулеметну чергу з боку аеропорту ім. Антонова, який знаходиться від нашого будинку на віддалі близько трьох кілометрів. Через десять хвилин ми почули сильний гул і сховались в будинок. Я виглянув у вікно веранди і побачив армаду гелікоптерів захисного темно-зеленого кольору, що летіли над нашим будинком, з невеликим інтервалом попарно з латинською буквою «V» на борту. Залетівши з боку Білорусії, ця частина гелікоптерів оминула Аеропорт зліва, зробили півколо над Гостомелем і летіли вже з півдня в сторону летовища. Я нарахував 12 гелікоптерів, здається, КА-52, а пізніше МІ-8, мабуть, з десантом, їх супроводжували дві пари винищувачів. Вони всі мали темно-зелене забарвлення і на фоні похмурої і туманної погоди виглядали дуже грізно. Пізніше стало відомо, що частина їх летіла і з північної частини. Гвинтокрили летіли дуже низько, приблизно на висоті 30 метрів від землі. Через декілька хвилин ми почули кулеметні черги та вибухи – зав’язався бій з воїнами гарнізону, що охороняв аеропорт. Пізніше ми побачили темний дим з району аеропорту – горів склад ГЗМ.

Мені було чітко зрозуміло, що «Антонов» – стратегічно важливий об’єкт, який дасть противнику можливість перекидати десант транспортними літаками типу ІЛ-76 для взяття Києва. В той же час ми з дружиною хвилювались за наші унікальні транспортні літаки «Руслан» і «Мрію» – гордість України. Пізніше дізнались, що майже всі літаки були виведені з Аеропорту напередодні ввечері, скоріше всього до Німеччини. А за долю «Мрії» ми дізнались пізніше. Також ми дізнались через вечірні ЗМІ, що десант противника, який був висаджений гелікоптерами росіян, повністю знищено. Крім того були знищені колони орків, що йшли по Варшавській трасі.

Через «сарафанне» радіо ми дізналися, що російський десант, який висадився в аеропорту з гвинтокрилів, в цей перший день війни майже повністю було розгромлено нашими ЗСУ. Військові знищили також три гелікоптери противника, а ще один гвинтокрил був знищений українським винищувачем Міг-29. У той же час недобиті маленькі групи агресора розбрелись по околицях населених пунктів та лісів. З телепередачі ми дізналися про те, що вистояли Харків, Дніпро, Чернігів, Суми та Миколаїв. ЗМІ повідомили, що за перший день знищено близько тисячі ворожих солдат. Раділи, що наші хлопці вистояли. По телебаченню почули і побачили звернення президента, який не залишив Україну у цей важкий час. Уже в цей, перший день війни, у нас з дружиною з’явилась чітка впевненість, що ми переможемо. Бо той, хто захищає свою любов, свій будинок, свою сім’ю, свій народ та свою Батьківщину – безумовно переможе!

Ніч ми з дружиною провели на першому поверсі в найменшій кімнатці будинку.