Щоденник з Пекла. Вступ.

Щоденник з Пекла

Мабуть, ми, українці, обраний самим Господом Богом народ, який має пройти через страшні муки війни, щоб відстояти свою незалежність, врятувати Європу та Світ, назавжди об’єднавшись в єдину дружню родину для спільної борні з ворогом, звільнитись від щурів-зрадників і корупціонерів в провладних структурах та очиститись від колаборантів. А після перемоги та звільнення всіх наших земель показати всьому світу приклад Віри, єдності, доброти, честі, мирного, вільного і щасливого життя в прекрасній, оновленій екологічній країні!

Незважаючи на попередження дружніх країн, в Україні ніхто не вірив, що загроза війни так близько. Ми завжди надіялись, що наше покоління, покоління наших дітей та внуків і на цей раз омине війна.

Українці давно перестали вірити словам Пу із соціальних мереж та російських каналів, що вільно транслювали останкінську брехню на Україну. Українці не дуже вірили і своїм політикам. В свою чергу політики не вірили попередженню американської та англійської розвідки про те, що війна вже стоїть на порозі України. Вони, власне, майже нічого суттєвого не зробили для ефективного захисту нашої Батьківщини. Але в підтвердження отриманих від дружньої розвідки даних, Пу 22 лютого визнав незалежність фейкових республік: ДНР та ЛНР, а це означало, що так звана АТО, переходить з оголошеної маніяком операції «тліючий торф’яник» в фазу війни, а вірніше – в фазу повномасштабної рашистської інтервенції.

Лише вчора підступний тиран всіх народів вітав своє військо з днем радянської армії та по правонаступництву – з днем захисника Росії, а вночі, наче злодій, крадькома оголосив про початок «спеціальної військової операції» і кинув своїх вояків на Україну. На півночі – з території Білорусії, на сході – з території Росії в напрямку Києва та на півдні – з території окупованого Криму в напрямку всіх східних та південних обласних центрів України.

Пригадуються слова «бацьки», який колись обіцяв, що збоку Білорусі ніколи не буде інтервенції в Україну… А сьогодні, Білорусь фактично стала учасницею повномасштабної війни з Україною. Керівники обох країн, безумовно, є військовими злочинцями, котрі за наслідками військових злочинів заслуговують «честі» разом з їхніми останкінськими «кліками» бути підсудними Гаазького суду.

О 4-тій годині ранку 24 лютого крилаті ракети вдарили по важливих стратегічних об’єктах: цивільних і військових аеродромах та місцях дислокації військових частин, по всій території України, включаючи зазначені об’єкти в м. Києві. Пригадуються слова з відомої радянської пісні: «Київ бомбили – нам об’явили, що почалася війна…»

Аеропорт імені Антонова, або Гостомельський аеропорт – стратегічний об’єкт, який використовувався для збирання, ремонту, випробування літаків та для здійснення вантажних польотів. Перспектива захоплення аеропорту російськими військами дала б їм змогу використати його злітні смуги для висадки численних десантників та легкої бронетехніки за допомогою вантажних літаків. Все це було потрібно для оточення Києва.

Цей щоденник я розпочав писати ввечері 24 лютого 2022 року, коли усвідомив всіма клітинами свого тіла всю серйозність подій, пов’язаних з початком війни.