Глава 2 Валентина

Я прокинулася від дзвінка моєї подруги Стелли. Я піднесла телефон до вуха.

- Валентино, пам’ятаєш, ми сьогодні зустрічаємося у Ла-Данкаре, а потім у Спа, - промовила Стелла.

- Так, я буду - промовила я.

- Давай, до зустрічі - скинула трубку.

Я зовсім забула, що сьогодні я мала зустрітися з дівчатами на сніданок. Я швидко кинула зі себе ковдру, встала з ліжка де поряд хропів мій французький бульдог Цаца. Поцілувала її у голівку й погладила.

Я попрямувала у душ, та попросила Анну зробити каву. Вийшла з душової кабінки, підійшла до туалетного столика, щоб зробити легкий макіяж. Спочатку консилером замалювала синці під очима від недосипаної ночі. Й взяла туш для збільшення об’єму вій, нанесла розтираючи по периметру вій, також покрила пишні губи яскраво червоною помадою Saint Laurent. Я зачинила за собою двері до ванної кімнати, й зайшла у гардероб. Сьогодні я одягла чорну блузу у сіточку з якої виглядав чорний бюстгальтер. Й чорну велюрову спідницю зі золотими брошками, які відблискували у дзеркалі навпроти шухляди.

Я всілася на кріслі за дерев'яним столом взяла чашку лате, яку зробила Анна. Домініка не було дома. Анна казала, що сьогодні він був дуже схвильований, та поїхав у справах у Монреаль.

Я взула чорні лакові бутфорди на капронові колготи, сьогодні у мене був траурний настрій, не через не, що хтось помер, а через наш шлюб, який зсохся й розбився по частинках.

На виході мене чекали Різ і Стефано вони привітно посміхнулися й подали руку, поки я зіходила зі сходів. Я вмостилася в машину.

Різе, включи радіо - він кивнув, й порухав за кільце. На радіо грала знайома мелодія Bang Bang Bang Bang.

***

Ми під’їхали під ресторан, Стефано відчинив двері і я вийшла. На вході стояла Стелла у салатовому платті, й у балоновій куртці. Поряд стояла Ліла, яка в одній руці тримала телефон, а в іншій електронну
сигарету. Стелла й Ліла підбігли до мене й обійняли. Ми увійшли у ресторан. Й всілися за столик у центрі зали.

Можна нам меню? - запитала Стелла в офіціантки.

Так, звичайно - сказала офіціантка, й поклала меню на столик.

Дівчата, що будете - запитала Ліла.

Мені омлет із тостами з авокадо - сказала Стелла.

Так, а ти що будеш? - вона піднесла меню до моїх долонь.

У мене не було ні настрою, ні апетиту, через вчорашню ситуацію. З Домініком.

- Чесно, я не голодна, але не відмовлюся від чашечки карахільйо - я посміхнулася. Ми з подругами любили випити, цей напій за основи береться кава й додається алкоголь.

-Ви, вже вирішили? - моргнула працівниця.

Ліла повторила все, що ми обрали. Й дівчина побігла на кухню.

Валентино, ти змінила стиль? Бо наскільки тебе пам'ятаю тебе ти ніколи не носила чорний колір, - запитала Стелла.

Все не через стиль, наш шлюб із Домініком розвалюєть вже останній рік, але мене добив його вчорашній вчинок. - схлипнула й поправила своє блондинисте волосся.

Як розвалюється? - здивовано ворухнула плечима Ліла, й піднесла чашку карахільйо, яку принесла офіціантка.

Домінік активно зациклений на собі, на своїй самореалізації, а до мене він почав відчувати, апатію, відразу. Я вам не розказувала, але ми вже живемо і спимо окремо 6 місяців. Сексу у нас також не було. Скоро можна буде сказати, що я не займана. Ми жили просто як сусіди. Він проводив весь час на роботі. Я працювала у своєму бутику, та розробляла нову серію одягу.

Подруги здивувалися, й почали наминати свої сніданки. Я випила чашку напою і замовила ще одну.

Ти із ним розмовляла? - запитала Стелла.

Звичайно, я йому розповіла, що подаю на розлучення і вже у пошуках адвокати, знаєте, що він мені відповів, що ніякого розлучення не буде, а він відповів, що кохає мене найбільше за все життя, і ніякі документи він підписувати не буде.

Вчора у нас була річниця весілля, я його запросила у ресторан на побачення. А він обіцяв, що буде. Так і не прийшов. Мені було дуже прикро. Дівчата, це була остання крапля.

- Валентино, не переживай, сподіваюся усе буде добре і ваші стосунки налагодяться. - взяла мене за руку Стелла.

- Так на твого чоловіка задивляється кожна дівчина. - сказала Ліла.

Ми поділили рахунок на трьох, оплатили, й вийшли з ресторану. Різ і Стефано встали із сусіднього столику де пили воду, вони також зібралися і ми всі сіли у мою машину, і мене пробили згадки про першу машину, яку мені подарував Домінік на день нашого весілля. Тоді у мене не було прав на водіння транспорту.

15 років назад

Я під’їхала на чорному лімузині до скали, з якої відкривався вигляд на Середземне море лазурного кольору. Там стояв Домінік у голубому костюмі, його блондинисте волосся розвіював вітер. Коло його ніг стояв букет із 1001 троянди. В руках був футляр з обручкою. Я підійшла до нього. Ми промовили свої клятви рідною мовою. Я була кубинкою, а Домінік італійцем. Він мене палко поцілував й промовив..

- ti amo oro mio

Він сказав це італійською, але він мене так називав протягом всіх зустрічей на заходах, побаченнях.

Він так мене називав до цього року і подій, які скалилися.