Молитва і кіт
вся версія
Котисько гарненько прижився в цьому домі. Дуже гармонійно під’єднався до звучання домівки та її жителів. Звісно, що додав й нових нот, ритуалів, сміху, а часом хвилювань.
Щовечора мати вкладала своїх дітиськ в ліжко: балачками, історіями зі свого теперішнього, минулого та розмовами-мріями про майбутнє. Цей ритуал був обов'язковим, хоч й дітиська вже були з проявами дорослості на рівні «вже таки-и-и-и-й дорослий».
Кожна вечірня балачка матері закінчувалась промовою-налаштуванням на молитву. Й щовечора промова була різною. Про рід. Про тих, хто боронить їх мир та спокій десь далеко під свист куль та руйнівні вибухи. Про добру долю в усіх її проявах. Про тих, хто зійшов зі шляху. Про тих, хто поруч чи далеко. Про теперішнє та майбутнє.
Тим часом Кіт чемненько вилизував свою господарку в усіх можливих викривленнях, прогинах та витяжках тіла.
..А потім звучали молитви. Й завжди. Точно завжди. Ну реально завжди, коли звучала одна з тих молитов, він чалапав до кімнати, де вже більшість гарно хропака давала. Одна й та сама молитва.
Та, що молилась, часом концентрувала увагу на кота. Прийде чи не прийде?
Та, що молилась, посміхалась, бо кіт приходив.
Значить, хтось все ж таки чув, що промовлялось, надсилалось та приймалось…
#4253 в Сучасна проза
#4424 в Різне
Відредаговано: 14.09.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
