Розділ 12. Перша місія

Яся та Ксюша стояли в шкільному дворику «Мольфаріуму», а прохолодний вітер листопада неприємно лип до їхніх тіл. Рудому дівчаті було трохи ніяково знаходитись поряд із Ксюшею після… тієї ситуації.

Висока мольфарка мовчки стояла осторонь, іноді переглядалась із Ясею та наче хотіла щось сказати, утім швидко відводила погляд. Першою не втрималась Яся:

— Боже, якщо Макс зараз не з’явиться, я йому всі його фарбовані волосинки повискубую, — випалила перше, що спало на думку, і пнула носком кросівка маленький камінчик. — Холодно ж стояти, — і знову замовкла, сподіваючись, що дівчина поряд підхопить розмову.

— І справді, — видихнула Ксюша. — Тим паче якось негарно запізнюватися на свою першу місію, — закотила очі. 

Сьогодні всі троє отримали повідомлення, що на них чекає перша мольфарська місія — традиційна перевірка молодших учнів. Улян розповідав, що зазвичай в цьому нічого складного немає: треба буде просто виконати легеньке командне завдання. «Як раз плюнути», — пронеслася в голові репліка старшого мольфара. Але враховуючи всі обставини, щось Ясі підказувало, що це буде не так вже й «раз плюнути». 

Нарешті худорлявий силует Макса — у пом’ятій футболці, недбало накинутій поверх рубашці, чорних широких джинсах із цим емо-ремінем та незмінно різнокольорових кросівках — вистрибнув із порталу. Яся завжди дивувалась тому, як контрастно виглядає їхня трійка: панк, аніме та стриманий напівспортивний стилі одягу не поєднувались взагалі. Разом вони виглядали мов із різних всесвітів, а в мольфарські будні тамтешніх людей у переважно етнічному одязі не вписувались зовсім. 

— Привіт, красунечки, — традиційно привітався, хоч на цей раз більш стримано та ніяково. Без широкої усмішки на всі тридцять два. Схоже, він також переймався через ту їхню перепалку. — Сорьки за запізнення, довго чекали?

— Та ні, всього лише відморозили собі все на світі! — за звичкою з’язвило дівча, та далі діалог не встиг розвинутись, адже в повітрі перед трійкою дітей з’явився папірець, що урочисто заявляв:

«Шановні учні Мольфаріуму,

сьогодні вам слід виконати свою першу місію. Це важлива подія в житті кожного учня, тож поставтеся до неї відповідально. 

Ваше завдання полягає ось у чому: у Темному Лісі — найбільш віддаленій від нашої школи території острову — завжди підвищений, однак контрольований, рівень темної енергії. Сьогодні зранку він піднявся до аномально високого. Ви маєте відправитись туди, знайти причину та прозвітувати про неї. Наголошую: вам потрібно лише здобути інформацію й доповісти її мені; інше залиште більш досвідченим мольфарам. 

Не намагайтеся нічого виправити, старайтеся уникати сутичок із Кошмарами тощо. Темний Ліс — небезпечна територія, наповнена злими сутностями та темною енергією. Необачність може призвести до наслідків. 

Ваша мета — якнайбільш оперативно знайти джерело проблеми та відмітити місце на карті. Карту додаю. Сподіваюсь на вас.

З повагою,

пані Ірма»

Повідомлення розтануло в повітрі, а в руки Ксюші впав сувій — карта, на якій юні учні мали позначити джерело темної аномалії.

— Що ж, спробуймо діяти як команда та нічого не запороти? — запропонувала кароока дівчина та простягнула руку.  

— Що ж, це не має бути надто складно, — непомітно усміхнувшись відповіла Яся та ледь стиснула кінчиками пальців долоню Ксюші. — Йому не буду — не заслужив, — скривилась, коли хлопець вирішив провернути з нею той самий жест, різко розвернулася так, що баранці її рудих кудрів розбіглися навсібіч, та кудись попрямувала.

— Нам… в інший бік, — нервово видихнув Макс, рвучко ховаючи руку, яку так і не потисли, за спину. Ксюша видала своє коронне: «Пф-ф», — та закотила очі, розгортаючи карту. 

— За мною йдіть і не відставайте, — так і почалась їхня перша місія.

***

Пані Ірма втомлено, втім уважно, спостерігала за трьома мольфарами у дворі школи з вікна свого кабінету. Жінка покладала на них дуже великі надії як на дітей, що мали виконати пророцтво та врятувати «Мольфаріум» від загрози занепаду. 

Але, напевно, їй варто бути більш терплячою — ці троє нещодавно погризлися, та мольфарка навіть не думала слухати порад пана Зоремура, котрий застерігав, що це вплине на їхню продуктивність. 

— Голубонько, ти можеш відправити на цю місію інших дітей… Любомисл, Славомир та Віродар непогано спрацювалися б. Я не хочу піддавати сумнівам твої рішення, але ти не боїшся, що щось може піти не так? — ласкаво муркотів пан Зоремур.

— Що може піти не так? — вибухала пані Ірма, та одразу ж повертала контроль над своїми емоціями. — Під час навчання вони показували задовільні результати як для тих, хто раніше не мав нічого спільного з магією; я бачу в них сильних перспективних мольфарів, яким поки просто бракує досвіду та практики… Та й… це ж просто інформацію добути, що в цьому складного? Як якась сварка може вплинути на якість виконання завдання?

Вона не мала часу чекати, поки ця трійка владнає свої підліткові драми, а іншим дітям вона вже встигла придумати інші завдання, тож ніяк не збиралася ламати свої плани через ці прикрі обставини. До того ж, сьогодні голова в директорки боліла більше, ніж зазвичай, тіло нило, і вона відчувала неймовірну слабкість — власне, так вона й дізналася, що на острові піднявся рівень темної енергії.