Розділ 9. Змагання

Конкурс уже був у самому розпалі, і крізь шалений глядацький гул було чути захоплений та жвавий голос диктора: «Довкола — лише темні хащі, мовчазні дерева та безмовні тіні; старші учні вже звикли до цього — чимало з них уже не вперше беруть участь у змаганнях, а от як почуваються молодші? Чи вони налякані, чи розгублені, чи?.. О, що це? Невже…

Неможливо! Лишень подивіться на це! Чарівники першого курсу навчання вже знайшли квітку папороті! Так швидко!.. Пройшло лише пів дня змагання, а вони вже запустили механізм та приступають до другого завдання — полювання на Кошмарів.

Хто ж знайшов квітку? Хто ці щасливчики?.. Це була команда відьом! Неймовірно! Вітаємо молодших учениць Відьомської жіночої академії з першим досягненням!

А як там справи у старших учнів? Вони все ще знаходяться в пошуках… А ні — третій курс також не відстає та починає змагання! Лише другий курс та випускники баряться… Скоріше наздоганяйте своїх колег!»

***

Поки Ксюша та Макс спокійно йшли стежкою, Яся заглядала під кожен кущик та листочок, який їй траплявся на шляху: а що як знайде там квітку папороті?

Із кожною невдачею вона починала супитися дедалі більше. Не витримавши, якоїсь миті вона штурхнула перший-ліпший кущ ногою та роздратовано запитала:

— АРГХ-Х, де ця смердюча квітка сховалась?! — тільки-но дівчина промовила це, земля почала трястися, у верховіттях дерев здійнявся сильний вітер, дерева зашуміли, гілки заскрипіли — ліс ніби оскаженів.

—  Що відбувається?! — в один голос скрикнули Яся і Макс.

—  Не знаю, мені це не подобається, — відповіла Ксюша та зайняла бойову позицію. І правильно зробила — адже за секунду звідусіль почав стелитися темний туман, а з нього на трьох мольфарів вилупилося багато пар жовтих вогників-очей. — Приготуйтеся. Квітку папороті вже знайшли. Це Кошмари.

***

Агнес тримала в руках квітку, яку щойно зірвала — біла та осяяна світлом, вона пульсувала. Ще дві відьми з її команди охнули від захвату. Сама Агнес була настільки зачудована, що не могла відвести погляду від чарівної знахідки.

Утім ця мить не протривала довго, ще один момент — і квітка вислизнула з руки юної відьми, перетворившись на золотавий пил. Ці золоті блискітки пилу сформували навколо кожної з трьох дівчат кільце — захисне поле.

— Схоже, на деякий час ми захищені від атак Кошмарів та поранень, — вдоволено підмітила відьма, заправляючи за вухо пасмо каштаново-червоного волосся.

Та не встигли дівчата зрадіти цьому, як земля враз затряслася, а звідусіль почали вилазити згустки темної енергії.

***

Групка характерників ходила біля болота та різала шаблями все, що попаде під руку: таким чином вони прокладали собі шлях через хащі. Особливо активно робив це Самійло.

— Досі сердишся через того мольфара? — поцікавився один із товаришів.

— Ні, — насупив брови хлопець і сильніше стиснув рукоять шаблі.

— Не бери в голову його слова. Він не вартий того, щоб так роздумувати про нього, — поплескав по плечу третій характерник.

— А я і не роздумую про нього. Нащо мені думати про самовпевненого мольфара з бірюзовим волоссям та його слова? — у грудях розлився жар гніву. — Сам вигляд його нахабної пики виводить мене із.., — не встиг Самійло договорити, як болото почало несамовито булькати, а з нього полізли якісь маленькі створіння з вогниками замість очей та спустошеним поглядом. Від них навсібіч розходився чорний дим.

— Це переповнені темною енергією потерчата! — скрикнув один із характерників, запалюючи шаблю вогнем. — Стережись! — різко та раптово Кошмар стрибнув у бік Самійла.

***

«Протистояння загострюється! У всіх команд почалася запекла бійка з Кошмарами… Погляньте-но, наймолодші мольфари під натиском темних сил змушені відступити!.. Ох, що це?.. Відступаючи, мольфари зіткнулися спинами прямо з характерниками!

Перед початком змагання ці команди мали непорозуміння одне з одним. Тож чи вдасться їм зараз розійтися мирно та продовжити полювання на Кошмарів?..

Здається, ні. Характерники вирішують вступити у двобій із мольфарами — їм залишається лише прийняти це й битися. Характерники — запеклі вороги, тож мольфарам доведеться сильно постаратися, аби відстояти свої кордони та вийти переможцями.

Тимчасом відьми спокійно продовжують знешкоджувати Кошмарів — вони діють чітко та злагоджено, і кількість знешкоджених ними злих духів прогресивно зростає».

***

— Ми не хочемо битися з вами! — Макс намагався зупинити характерників, які робили випади в їхній бік. — Удаймо, що нічого не сталося, та просто мирно розійдімося, лади?

— Вони не налаштовані на перемовини, — помітила Ксюша та впевнено піднесла до губ свій магічний інструмент — керамічну зозулю.

— УРА, БІЙКА-А-А, — войовниче закричала Яся та під бойову мелодію, яку заграла Ксюша, побігла прямо на трьох характерників, розкинувши руки. За її спиною одразу з’явився величезний водяний вуж, який клацав зубами та вився навколо своєї хазяйки.