Розділ 7. Суперництво шкіл

Пані Ірма сиділа, втомлено відкинувшись на спинку крісла, та масувала скроні. Підготовка до міжшкільних змагань — це завжди така морока: відібрати команди з трьох учасників для кожної вікової групи — від наймолодших мольфарів до випускників, — надіслати список учасників разом із їхніми справами та супровідними листами до Головного Магічного Офісу… Словом, роботи вистачало.

Жінка кинула трохи роздратований погляд на всю купу документації, що її треба було заповнити. І на кожному аркуші поставити підпис та магічну печатку «Мольфаріуму». Добре, що хоч із командами вже визначилась.

У двері постукали.

«Нарешті прийшли», — подумала пані Ірма, швидко вирівнялася, поправила темне зібране волосся та вдала, що зайнята.

— Увійдіть, — щойно четверо — викладач та три різнобарвні учнівські макітри — опинилися в кабінеті, напівопущена, трохи нахилена вбік голова одразу ж почала уважно вивчати їх поглядом з-під оправи окулярів.

Яся, Макс і Ксюша стояли попереду, похнюплені, ніби їх привели на каторгу. Пан Юхим стояв позаду і всміхався на всі тридцять два. Директорка здивовано підняла брову: такий цікавий контраст був їй не зовсім зрозумілим.

— Діти?.. У вас щось сталося? — обережно запитала вона.

Мовчання. Згодом заговорила Ксюша:

— Ви нас покликали до себе, бо ми щось зробили не так? У чому наша провина?

Пані Ірма запитально зиркнула на всіх чотирьох. Вона торкнулася рукою оправи окулярів та приспустила їх трохи вниз.

— Пане Юхиме? Ви що, не сказали їм?

— Сказав? Та якось ні, перепрошую, забувся… Зустрів їх у холі, сказав «ходімо до директора» чи щось таке та й привів. Не думав, що вони ще не в курсі… Чомусь мені здавалось, що вони вже мають знати.

— У курсі чого? — враз оживився Макс.

— Так, чому нас покликали сюди у наш законний вихідний? — надула губи Яся. — Якщо ми ні в чому не винні і нічого поганого не зробили?

— Теж цікаво, — підтвердила найвища з групи.

— Я розумію ваше обурення. Більшість із вас довелося відірвати від важливих справ. Утім все, що стосується «Мольфаріуму», набагато важливіше, і має стояти на першому місці, — спокійно почала пані Ірма. — До речі, Максиме, нова сорочка тобі пасує, — кутик її вуст ледь помітно припіднявся, коли хлопчина аж засяяв і почав відповідати у своїй звичній манері. Директорка наглядала за ними час від часу, а тому знала, що Максим посварився з батьком. Їй хотілось, аби всі її учні почувалися добре, поки знаходяться в «Мольфаріумі».

— А тепер перейдімо до справи: яка, власне, причина того, що ви тут? Усе дуже просто. Скоро, а саме у цю середу, на всій території Флуґанто починаються міжшкільні змагання. Це щорічне суперництво шкіл, що проходить у кілька етапів. Усі магічні навчальні заклади обирають по три учасники від кожного класу, — витримала драматичну паузу. — І я вирішила, що представниками наймолодших мольфарів будете ви.

— Шо?.. А можна від цього якось відмовитись? — невдоволено спитала Яся. Жінка насупила брови.

— Ні, не можна. Я вже відправила всі ваші дані у ГМО, — в очах усіх трьох було написано «куди?!», тож, не дочекавшись їхніх запитань, розшифрувала: — Головний Магічний Офіс — установа, що займається проведенням конкурсу.

Звісно, нічого нікуди вона ще не надіслала, але… хто про це знає?

— Тим паче участь у цих змаганнях — це дуже престижно.

— О так-так, — подав голос пан Юхим, який до цього мовчав. — Це дуже престижно, і я неймовірно пишаюся, що ви поїдете на ці змагання! Пані Ірмо, я хочу Вам сказати, що ці діти — надзвичайно талановиті. Ви правильно зробили, що обрали саме їх. Я бачу, як багато вони вивчили за ці два місяці; докладаю чимало зусиль, щоб адаптувати їх до мольфарського, раніше невідомого їм світу, — все розливався їхній куратор.

— Пане Юхиме, не хочу Вас розчарувати, та сьогодні ми бачимо Вас вдруге за весь час. Перший був під час знайомства, — трохи уїдливо кинув Максим.

Директорка спостерігала за тим, як обличчя пана Юхима моментально блідне. «Та він навіть імен їхніх не знає», — чи то з ноткою докору, чи то іронічно подумала пані Ірма.

— Ну… мені вистачило цих двох зустрічей, аби зрозуміти ваш потенціал, — намагався якось врятувати ситуацію пан Юхим.

— Добре, розбиратися з цим будемо потім, — трохи строго зауважила пані Ірма. Усі замовкли. За мить директорка порушила тривожну мовчанку та знову повернулась до основної теми розмови. — Так ось, спочатку триває відбір: обрані команди змагаються з найближчими двома школами. Далі проходять лише дві з них. Після цього… Там свої нюанси. Найближчі до нас школи — Відьомська жіноча академія та Спеціалізований коледж характерників. З рештою деталей конкурсу, в тому числі з нагородами, правилами тощо, можете ознайомитися в листах, що вже мають бути у ваших кімнатах. Маєте час до середи, щоб підготуватися.

В очах дітей читався шок.

— Якщо є якісь питання, то сміливо ставте.

Мовчать. Вагаються. Подає голос Яся:

— Поки що все зрозуміло... Але одне питання все ж є: із кого складається команда випускників?

Пані Ірма поблажливо усміхнулась.