Розділ 5. Магічні й немагічні будні. Понеділок

— Ясю, сонечку, вст-, — фраза обірвалась на півслові, і Яся поглянула у мамині сповнені здивування очі: круглі, як дві тарілки. — Ого, уже прокинулась?.. Що це в лісі здохло?

— Напевно, щось дуже велике, — запевнила її Яся трохи роздратовано. Незважаючи на те, що вона прокинулась сьогодні раніше, вести світські бесіди одразу після пробудження аж ніяк не хотілося.

— Ти навіть вже майже зібралася; лише ранок, а моя «сова» вже така активна. Невже у тебе з’явився... якийсь хлопчик? — школярка ледь стрималася, щоб не цокнути язиком. От чому буквально будь-яка зміна в її поведінці у світлих головах її чудових батьків автоматично пов’язується з тим, що вона закохалася?

— О так, ну звісно, — саркастично відповіла дівчина. — Іншої причини і бути не може.

Вони перекинулися ще парою фраз, після чого мама пішла на роботу, а за нею і Яся поспішила до школи.

З моменту ініціації минуло вже два дні. Коли наступного ранку Яся прокинулася в своєму ліжку, вона навіть встигла подумати, що всі магічні пригоди їй просто наснилися. Утім на шиї залишився кулон, а на тілі — сліди запеченої крові, тож… це все було по-справжньому.

Але після цього все затихло: інший світ жодного разу не покликав її у свої обійми за цей час, хоча досі переслідував її у снах. Наприклад, сьогодні дівчині снилося щось на кшталт змагання: вони з Максом та Ксюшею, здається, боролися з іншими командами за першість. Щоправда сюжет був доволі розмитий, і Яся не могла пригадати деталей, та сон виявився настільки яскравим, що свої відчуття та емоції вона пам’ятала дотепер. Навіть морозний осінній вітер впереміш із прілим листям та запахом недавнього дощу не міг цього перебити.

Дорогою до школи дівчина вирішила заскочити до «Сімейної пекарні»: вдома вона не снідала, адже там, як завжди, із їжі була лише гидота якась.

Варто їй було підійти до омріяного закладу з їжею богів, як об її спину щось вдарилося і впало на землю. «Це ще що таке?» — роздратовано подумала дівчина, піднімаючи з мокрого асфальту зім’ятий папірець.

— Що? Обернися? — Яся сама не помітила, як виконала вказівку і розвернулась. Тієї ж миті повітря намагнітилось настільки, аж почало потріскувати, і просто-таки перед силуетом дівчини з’явився пульсуючий фіолетовий портал. — Боже, а почекати не можна було, поки я собі поїсти куплю?! Якщо я помру з голоду, це буде на вашій совісті, чуєте?

Невдоволена, Яся все ж увійшла до порталу, глибоко в душі радіючи нарешті знову потрапити в чарівний світ. Портал привів одразу до кімнати.

Як і минулого разу, на столі дівчину чекало щось їстівне. Булочка, — саме та, яку вона хотіла купити в «Сімейній пекарні» — чай та записка. «Тобі слід добре поснідати, аби мати достатньо сил для навчання», — зазначалось у ній.

— Це дуже мило, звісно, але я хотіла кави, — трохи надувши губи поскаржилася школярка. Аж раптом букви в записці змішалися, і зміст повідомлення змінився: «Пити багато кави —  дуже шкідливо, особливо дітям». Не встигло дівча пирхнути, як текст знову поіншав: «І взагалі… Їж що дають, розбалував я вас», — та вже за секунду зник, ніби повідомлення, яке співрозмовник надіслав, але одразу передумав і видалив. Але ж вона встигла все побачити!

Згодом на пустій записці знову проявився текст:

«Шановна ученице Мольфаріуму,

ознайомтесь із переліком ваших дисциплін та викладачами, що їх ведуть, будь ласка.

Основні предмети:

1. Історія світу магії. Викладач — пан Зоремур
2. Руни та замовляння — пані Юзефа
3. Медитаційні практики. Викладачка — пані Інґеборґа
4. Сила каменів. Викладач — пан Христофор
5. Демонологія. Викладачка — пані Ізидора

Вибіркові предмети:

1. Магія музики. Викладачка — пані Улита
2. Передбачення майбутнього. Викладачка — пані Пелагея
3. Тлумачення снів. Викладач — пан Іоанн

Ви маєте право обрати одну із трьох вибіркових дисциплін та зобов’язані повідомити своєму класному керівникові про свій вибір сьогодні до кінця дня.

Розклад занять, розташування кабінетів та іншу необхідну інформацію можна знайти на дошці оголошень на другому поверсі Мольфаріуму. Інформація там завжди актуальна й постійно оновлюється».

***

Макс вийшов зі своєї кімнати і одразу ж натрапив на два знайомих дівочих силуети.

— Раночку, красунечки, — привітався хлопець, підморгнувши обом, на що у відповідь отримав каро-невдоволений погляд Ксюші та недбалу репліку «ага, давно не бачились» від Ясі. — Ну, чому ви такі непривітні?! Взагалі-то я навіть скучити за вами встиг... До речі, не повірите як я сюди потрапив! — провадив далі, коли вони піднялися зі своїх підземних кімнат нагору чудернацьким лозо-ліфтом і опинилися прямо посеред просторої головної зали, тепер вже, на відміну від минулого разу, заповненої учнями.

— Якщо ти про портал, то ще й як повіримо, — іронічно пирхнуло руде дівча, та Макс не зреагував і продовжив.

— Коротше, залетів я у «Львівські круасани» поснідати, замовив, отримав свій чек, сів за столик, сиджу. Дивлюся на чек, а там написано: «Щоб залишок дня пройшов щасливо, йди до вбиральні одразу, як прочитаєш цей текст». Думаю: «Ну, чому б не сходити, хотів якраз, до речі». Заходжу в кабінку...