5 розділ

Йдучи до кухні, Ліза засинала на ходу, але це одразу взбодрило дівчину. Марго вже не було з ними. Від переляку Ліза закричала. Першим прибіг Мартін. -Що таке? -П...п.п..п.подивись туди. На крики прийшла Кіра, яка спала з Вугликом. -що? АААААААААА Мартін почав знімати Марго звідти та поклав її на диван. -Вона не могла... , - сказала розплакавшись Кіра. -Вона не сама це скоїла, ні... -Але хто? -Ми це з'ясуємо. На ранок Кіра була у відчаї, вона була розбита, через те, що Маргарита віддала Богу душу. -Ліз, можливо це Мартін? Останнім часом все було добре, і як тільки він приїхав вона... , - повідала Кіра. -Можливо це він. По обіді Ліза пішла до лісу збирати лікувальні трави, які мають властивість заспокоювати. Але в голові Лізи ніяк не вкладається один момент, що вона прив'язалась до Марго та їй було дуже боляче втрачати її. Вона була розбита. Хто ж винен в цьому? Хто її вбив безжально? Йдучи додому, дівчинка, ще така молода, а вже носить власний гріх на душі. Гріх за те, що не врятувала її. Ліза прийшла до озера. Там була так тихо та спокійно, що вона поринула у свої думки та більше не могла посміхатись. Вона пішла на мостик, що вів у глибини озера, сповненої загадками та таємницями. Дівчина була у відчаї. Кіра отримала листа. "Лист"

Кіро, я розумію, що я скоїла тяжкий гріх, я хочу покаятись, та розповісти тобі все, що мала. Прийди до озера Синевир, сама, о 15:00. Чекатиму тебе там.

Ліза.

Прочитавши це, Кіра почала збиратись, вона розуміла, що це щось важливе. Коли вона прийшла до місця зустрічі, Ліза сиділа на мостику та кидала камінці у воду, слипуючи. - Це я у всьому винна. Я. , - сказала Ліза. Кіра присіла біля неї. - У чому ти винна? Розкажи. - Це я викрала Марго, це я її потім вбила.... Зараз я тобі розповім всю історію. - Я тебе уважно слухаю. , - мовила стурбована станом Лізи Кіра. - Власне, все почалося ще з дитинства, ми з Маргаритою були сестрами, не рідними, а зводними. Все було нібито добре, але я ненавиділа її, тому що вона була улюбленицею батька, а мене він ненавидів всім серцем. Коли мені було 16, ми роз'їхались, але відчували одне одного, тому що ми обидві - відьми. Та все ж я вирішила її викрасти, бо вона нелюдка. Вона забрала мій талісман, що подарувала мені моя мама. Він дуже цінний для мене. Але щось пішло не по плану та ми з тобою так неочікувано познайомились. Я дізналась, що ти її шукаєш, і зрозуміла, що краще її відпустити. Все одно вона нічого не згадає. Але після того, як вона позавчора вирішила нагадати мені про все. Про те, що я була прислужницею для неї все життя, весь час страждала від неї. І я пішла на гріх. Тому я знала, що ви рідні сестри, але ти жила з бабусею, і викрала обох, але потім розкинула по різних місцях. Її мені було не шкода, а ось тебе, власне, я пошкодувала та відправила до свого кота, щоб він тобі допоміг знайти сестру, але він знав, що я спланувала. Мушу тобі дещо розповісти. Він прив’язався до тебе, тепер навіки твій, не наш. Але я не можу з цим жити та цього терпіти. Тому я хочу тобі сказати, бережи себе і Вуглика. Ти стала мені за ці місяці дуже рідною, тому я не могла просто так тебе відпустити. Усе було б добре, якби ж не ненависть.

Вона стрибнула у воду та не встигла почути, що прокричала Кіра.

- Ти завжди була найріднішою. , - прокричала у відчаї Кіра. Але цього вона не почула....

Нібито і не кінець, правда!? Але хто ж з них насправді це все спланував та скоїв? Можливо це насправді і не Ліза. Вона на перший погляд здавалась ніби такою милою та доброю. Але буває й таке, коли навіть найдобріша овечка може виявитись зрадницею. А можливо це і не вона? А Бог його знає!