4 розділ

Поки Кіра з Мартіном відправились на розслідування, Вуглик теж не сидів на місці. Він дуже турбувався за Кіру, тому що тепер він наглядав за цією відьмочкою та ніс відповідальність перед відьматством. Ось він вирішив відправитись до неї в Карпати, адже Мартіну теж довіритись не міг.

-Так, так дякую. Звісно, квиток на потяг.

-Все чи ще щось? Можливо щось уточнити щодо вагону?

-І ще будь ласка принесіть до вагону ковбаски та корм, я їх дуже люблю, дякую.

Вуглик відправився на станцію. Звісно, побачивши кота, тітонька на касі була дуже здивована, але ж кіт у потязі нікого не хвилює за 4 куплених квитки у вагоні одразу? Та ще й з особливим комфортом. На посадці він думав про Кіру, як вона. Їхати було 6 годин та вже на ранок він буде знаходитись в мальовничих горах Карпат, в ніжних та щирих обіймах молодого дівча, яке дуже полюбилось Вуглику за весь цей час. Йдучи від потягу, Вуглик вже щось не добре відчував на собі. Нарешті дійшовши до будинку Кіри та Мартіна. Він постукав легенько в двері лапкою. Відчинила Кіра і якнайдужче обійняла котика. Через деякий час вони пішли на кухню.

-Будеш корм чи паштет? - запитала Кіра

. -Мені будь ласка паштету, дуже я втомився з дороги, треба підкріпитись. Кіра в тебе є новини щодо розслідування?

-Вона десь поміж гір Карпат. Нам сказали, що тяжко буде знайти її, а ще те що вона теж займається магією, і ще наскільки мені стало зрозуміло.

-Справи кепські. Адже нам справді вона необхідна. Розумієте, ви маєте це знати. Ви разом з Марго маєте зустрітись.

-Привітик, Лізо я вже тут та готова розвантажувати речі. , -промовила незнайома дівчина.

- Знайомтесь, це моя зведена сестра, Маргарита.

- Привіт, Жак - промовила двічина.

- Привіт - промовив Вуглик та зрозумів, що вони шукають саме цю Маргариту.

-Зрозуміло. Ти надовго приїхала?

-От поки душу твою не заберу. , - жартуючи мовила вона.

-Можеш розповісти де ти була, і що з тобою сталось? Я турбувався дуже.

-Звісно, Жаку. Так ось, гуляючи вулицями містечка, я побачила, як хтось хоче викрасти маленьку дівчинку. Її звали Надя. Вона звала людей на допомогу, але чомусь ніхто не зголосився. І я вирішила вступитись за дівчинку. Але сили були не рівні і мене відкинуло на мокру дорогу вулиці. Потім я прокинулась вже в лісі, не знаючи що було зі мною. І там була якась юначка. Вона сказала мені те, що я заплачу за все. З дівчинкою все гаразд, вона допомогла нам втекти від тієї дівки, що схопила нас. 

- То ти знайшлась, Марго! - схвильовано промовила Кіра

- Так сестро, тепер нас ніхто не розлучить. Можна у вас на деякий час лишитись?

- Так, звісно. Зараз застелю ліжко.

Настав ранок. З вікна проблискували промені в кімнату.

-Добрий ранок. ,- мовила Кіра до Лізи.

Ліза напрочуд була дуже схвильована якимось питанням.

-Все. Ми всі помремо. , - після цього вона закричала і подалась вдалину коридором, залишивши Кіру в роздумах.

-Можливо ти розповіси мені, що трапилось?  - подалась вона до Маргарити.

-Нічого особливого. Кошмар наснився.

Минуло кілька днів.

Дівчата здружились та почали справді жити, як родина. Але тут несподіванка та така неочікувана, що всі аж підскочили.

-Ну що ж зустрічайте гостя.

До кімнати зайшов файний парубок, у якого очі були зеленими, настільки, ніби були зі смарагдів, волосся чорняве, сухорлявим он тільки був.

- Хто це?  - промовила Маргарита.

-М..м..м..Мартін, це ти? - з острахом вимовила Кіра.

-Я зараз все поясню.  - промовив він та почав робити чай усім.

Зробивши чай, він почав розповідати, що ж все таки трапилося.

-Так ось, власне, я настільки довго не був на зв'язку, тому що, коли ходив до лісу, натрапив на лисицю, поранену. І моїй добрій душі не залишалося більше нічого, крім того, щоб забрати це створіння назад в село, до пана Кутофляйна, ветеринара в найближчому великому місті. І тому я пропав, а зараз вже повернувся далі вам допомагати.

-Але чому ти не сказав нам?

-Все сталось так, що я нічого не встигав. - вимовив він посміхаючись.

-Я не вірю йому.  - тихо сказала Ліза.

Наступила ніч. Кіра писала нове оповідання. Ліза готувала на кухні печиво, адже всі люблять печиво з шоколадними крихтами. Вуглик сидів на вікні, дивлячись як заходить сонечко. Мартін читав книгу. Всі вже відпочивали, але Ліза чомусь не могла заснути. Вона вертілась, крутилась та ніяк, і тому пішла попити на кухню води. Сталось те, чого ніхто не очікував...