2 розділ

Минуло 2 дні...

Кіра розкладала деякі речі в спальній кімнаті. Склавши все на полички, вона наткнулась на одну особливу річ.

-Дивно, це ж мій светр, в якому я була тоді, але як він тут? Я добре пам'ятаю, що виносила його на горище.

Дівчину це зацікавило та вона розвернула його, але звідти випав мініатюрний медальйон на ланцюжку. Як тільки Кіра відкрила його, то побачила дівчаток на фото.

-Вуглик, біжи-но сюди.

-Ну що там, Кіро?

-Глянь на це.

Дівчинка вказала на светр та прикрасу.

-Але як він тут опинився?

-Ти не знаєш?

-Уявлення немаю, а це ще що?

-Дивись, це та дівчина з оголошення, але звідки вона...

-Кіро, я не знаю, що ми далі будемо робити, але я думаю що потрібно знайти цю дівчину. Ти допоможеш мені в цьому?

-Я завжди любила розслідувати, докопуватись до суті, але в іграх, а не в реальному житті.

- Кіро, якщо ти згодишся допомогти, то ми неодмінно дізнаємось, що тут не так.

Дівчина не могла заснути. Довго крутилась, доки не поринула в сон.

Вересень 10 років тому.

-Не доженеш, не доженеш.

-А я вже наздогнала.

Дві ясні дівчинки, з синіми очима грали у квача, доки їхні батьки сиділи у альтанці та обговорювали останні новини.

Раптом пролунав дитячий плач...

-Що трапилось?

-Там Маргарита впала та поранила ногу. , - тремтячим та схвильованим голосом сказала Кіра.

-Любий, принеси з будинку пов'язку для ноги. , - сказала поспішаючи мама. Маленька сиділа на руках у мами та плакала, доки Кіра намагалась якось підбадьорити її. Спогад обірвався. Вона різко встала. У Кіри мимоволі на очах з’явилися сльози.  

- Це вона? Та ні, цього не може бути. Після того я ж поїхала до бабусі, а вона...

В цю мить дівчина дістала зі своєї куртки той самий кулон, відкривши його, Кіра зрозуміла. Це та сама дівчина. В той день вона була шокована тим, що вже з нею знайома, але чому раніше про неї не було спогадів, і хто вона для неї?

Осінній аромат булочок з корицею, та водночас запах свіжості розбудив дівчину. У вікні друкарні майнуло невеличке світло, то була падаюча зірка. Кіра прокинулась під вечір. Після того як засиділась за справою, вона вже декілька днів з'ясовує та старається знайти нові джерела інформації для розслідування.

Дівчина прийшла на шлейфовий аромат, що рознісся по всій друкарні.

-Чим це так пахне?

-Булочки з корицею вже невдовзі будуть готові. , - Промовив невідомий юнак. Дівчина очманіла.

-Хто ти? Що тут робиш?

В мить, з іншої кімнати почувся ледь помітні кроки на дерев'яному паркеті. То був Вуглик.

-це Мартін. Він буде з нами розслідування вести. Ти сама не впораєшся, а тобі достатньо допомагати я не зможу. Тому я вже познайомив його з усіма подробицями справи та він твій помічник. Можеш йому довіряти і все таке.

-Зрозуміло, ну що ж, я постараюсь зробити все що можу.

-До речі, де моя їжа? Я що голодним маю бути!?

-Ой, я зараз принесу, зачекай. Кіра пішла по сніданок для котика.

Поки Вуглик і Мартін почали розмову.

-Ти все зрозумів?

-Так.

-Все має бути так, як планувала та дівка.

-Все, корм вже у вашій мисці, капітане Вуглику!

-Дуже вдячний.

-Я напевно піду почитаю, а ви говоріть.