Жила-була одна мольфарка.
Далеко від міста, на високій горі, у гарній хатині.
Час від часу до неї приходили люди за порадами, з проханнями, чи просто поговорити.
...Сьогодні мольфарка відповідає на запитання по пошті. У свєму затишному кабінеті, з вікном на море, вона входить у світ своїх дописувачів.
Кожен лист - окрема історія переживань, подій, рішень.
Вкінці - завжди схожі запитання:
- Чому?
- Як далі?...
Пише одна молода пані. Все дуже емоційно - він її не розуміє, вона як не намагається піти з ним по його дорозі - лише помічне на якийсь час. Потім через дрібниці - перерікання. Вій йде у світ світ - не чіпай мене.
Мольфарка пише запитує паню:
-Чи ви любите його?
Відповідь не забарилася - пише, що здається так...
- А він вас?
- Здається, ні...
...Мольфарка читає, мислить, повертається і перечитує - в неї всі відповіді несуть одну суть, одну пораду, одну істину - слухайте себе та свою інтуїцію.
І все.
Тоді буде як в казці - «... і жили вони довго, в щасті та радости».
2020