Мольфарка
Давня знайома
Жила-була одна мольфарка.
Далеко від міста, на високій горі, у гарній хатині.
Час від часу до неї приходили люди за порадами, з проханнями, чи просто поговорити.
...Одного дня до неї завітала її давня знайома. Красива, енергійна жінка, на яку глянеш і відразу скажеш - пашить щастям. Все було прекрасно у її житті, але мала одну проблему - не могла знайти собі «достойну» пару, як вона казала.
Мольфарка була надзвичайно рада, що можна буде почаювати, побесідувати на різні теми, та й час їм дозволяв робити - по обіді був вільний день.
За вікном вже пасмурніло, але розмова наче мелодія - переливалася різними барвами звуків, то стихала, то дзвеніла.
І як завжди, дійшло до головного питання - чому так є?
Мольфарка подивилася у вікно на дорогу, що вела до її хатини, і повіла:
— Все, що у житті «не вдається», можна вилікувати любов’ю, якщо не вдається далі, значить - ще більшою любов’ю... помисли над цим.
#577 в Сучасна проза
Відредаговано: 31.08.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
