Частина 16. Знайомство з темрявою.

= 16 =

Варто було лиш розплющити очі, як я відчув дежавю, мої руки й ноги були заковані в велетенські кайданки, наповнені енергією хаосу, тоненькі жилки якої тяглися десь із глибин небуття. Тут дуже відчувалася ця агресивна сила, по тілу, всупереч його стійкості, постійно проходили хвилі морозу, які змінювались на пекельний жар. Витримувати ці пульсації було не складно, але дискомфорт при цьому був значний. Тіло ж моє було приковане на висоті трьох метрів на велетенській мурованій стіні. Тільки цього разу висів я не догори ногами, і то вже краще.

Внизу біля стіни сидів переляканий Томас, з жахом поглядаючи то на мене, то на такого ж біса як і він, що стояв поряд та з шаленим поглядом вдивлявся в моє лице. В його руках яскраво світився в енергетичному зорі кристал управління островом. 

Від споглядання цієї сюрреалістичної картини мене відірвала Лана, яка з'явилася в повітрі навпроти із єхидною посмішкою. Цього разу вона видима була лише мені, так як біси ніяк не відреагували.

"Ну от знову ти. Вже й ім'я змінив, і сутність змінив, а в проблеми влипаєш на рівному місці, як завжди." – Почала кепкувати з мене дівчина. – "До речі, десь я вже бачила схожу картину. Чекай, чекай, зараз згадаю… Ой ні, щось ніяк, може нагадаєш?" – Вже відверто сміючись додала вона.

"Лана, може досить знущатись, краще підкажи що тут відбувається."

"Та нічого надзвичайного, тебе намагаються знищити." – Стенула плечима моя співрозмовниця.

"І ти так спокійно про це говориш? Це на тебе не схоже." – Щиро здивувався її спокою.

"У нього всеодно нічого не вийде, кристал вже під нашим контролем. Тож, якщо хочеш,  можеш відразу звільнитися від ланцюгів"

"Ні, чекай. Спочатку послухаємо цих недоумків. Особливо мені цікаво, що скаже мій слуга."

У відповідь Лана тільки махнула рукою, мовляв, роби як бажаєш. А мені було цікаво, яким боком у цьому замішаний Томас. Доки вони вважають, що я беззахисний, то можливо, будуть більш правдиві. Якось я дуже розслабився в цьому світі і почав легковажно довіряти творінням, яких взагалі потрібно тримати на відстані в жалив'яних рукавицях.

– Томасе, оце і є ваша хвалена гостинність? Щось твій братик на адекватного чорта зовсім не схожий.

У біса на морді ще більше відобразився переляк, він впав на коліна і почав чолом товкти по землі, не звертаючи уваги на дрібне каміння, яке розліталося в різні боки від його дій.

– Пробачте, пане, я не знав, що він збожеволів. Я надто довго не провідував свого брата. Прошу, пробачте його, я певен що він потім визнає свою помилку.

– Визнає, кажеш, а я гадаю, що вже нікому буде цього робити. І взагалі, чому ти так говориш, ніби це він зараз в кайданах, а не я?

– Я вже трішки вас знаю, пане. Певен, що попри близькість Небуття і його енергії, всеодно у брата немає шансів протистояти вам.

–  Тут ти правий, і бачу, що не винний… Що ж, скажи хоч ти, як звуть твого непутящого братика, а то якось незручно звертатись до нього без імені.

– Його звуть Тінос, прошу, збережіть його життя.

– Ну що ж, зараз поглянемо…

Я уявив системне вікно управління цим островом, камінь у руках біса блимнув і переді мною з'явилась інформація.

"Низинний острів-катівня Хартей.

Власник – барон Марід (призначено автоматично за відсутності довгий час керуючого, та у зв'язку з найактивнішим поповненням ним душ за останні сто років)

Управляючий – біс Тінос (стан критичний, потребує корекції)

Будівлі – Замок, катівні, рудники.

Кількість прив'язаних душ:

Каторжники – 3

Власник – 1

Управляючий – 1"

– Та тут зовсім усе погано. – Промовив здивовано, при цьому кайданки розпалися і я приземлився навпроти місцевого біса. – Тіносе, негайно доповісти про стан острова!

Попри те, що команда була віддана безпосередньо на вухо бісу, він взагалі не відреагував на неї.

– Ну що ж, тоді підемо іншим шляхом.

Знову відкрив панель управління островом, знайшов пункт Управляючий і почав вивчати його. Виявилося, що через тривалу відсутність каторжників і, відповідно, граней від  розпаду душ острів почав деградувати. Усі помічники Тіноса розбіглися по інших островах, а він, так як прив'язаний до цього і не може нікуди втекти, змушений був лишитися. Без граней почав знижуватися захист острова від Хаосу і біс теж почав втрачати глузд. Тож перш за все я поповнив гранями рахунок кристалу, довелося навіть це робити двічі, так як перша тисяча граней майже вся відразу автоматично пішла на відновлення критичних пошкоджень і часткове лікування управляючого. З другої тисячі граней залишилось лише сто. На цьому автоматичні роботи закінчилися далі необхідно вже самостійно розподіляти грани в залежності від потреб Власника, тобто  моїх бажань.

Прибравши вікно управління, побачив, що переді мною вже два біса із завзяттям товчуть лобами землю.

– Досить вже дурницею займатися. – Гримнув на цих двох телепнів, від чого ті відразу ж підскочили і поставали струнко. – Час ознайомитися з островом і вирішити, що з ним робити далі.

За відчуттями, екскурсія островом тривала добу, нейромережа підтвердила мої здогадки. Та це й не дивно, подивитися було на що, на відміну від мого першого острова. Це ж треба, я вже цілком ототожнюю себе з цією власністю, ще чого доброго почну називати це місце домівкою. Аж перетрусило від такої думки.