Частина 11. Модифікації.

– 11 –

Ніка. Після поєдинку з Мільком.

Йдучи до будинку, дівчина замислилась про те, що такої реакції як у Мілька ще ні в кого не бачила. В неї була підозра, що навіть Леон може поступитися в швидкості перед цим юнаком. Ніка чудово розуміла, що проти такої сили нічого не в змозі протиставити. Але більш за все докоряла собі за слабість перед хлопцем. Як вона могла перед зовсім чужою людиною так низько впасти?

«Гіра, ти вже провела аналіз бою з Мільком? Я не вірю, що той, хто щойно прийшов у цей світ, може мати таку реакцію. Адже сюди приходять, щоб розвиватись, тут щось не так!» - дала запит дівчина своїй нейромережі.

«Коли ти передавала мені управління тілом під час бою, я провела декілька тестових технік. В ході подальшого їх аналізу виявлено, що він значно швидше аналізує навколишню ситуацію й відповідно приймає рішення. Але його фізичний стан значно поступається мозковому розвитку, тобто, це не межа його здібностей, отже нейронна мережа встановлена недавно. Згідно отриманих даних, є висока ймовірність, що він має якусь особливу нейронну мережу. Але яку я не в змозі виявити, в моїй базі немає інформації про мережі, які б відповідали таким параметрам»

«Як це? Ти ж є однією з найрозвинутіших нейронних мереж. У нас на планеті вищого рівня за твій немає, до того ж наші фахівці ще більше вдосконалили тебе, рівних тобі взагалі немає, окрім батьківських!»

«Нейронні мережі їх високостей короля й королеви дійсно особливі і більш досконалі за мене. Та в цілому тільки завдяки досвіду, з часом мій розвиток наблизиться до їхнього. Особливо він має прискоритися після твого переходу на новий рівень. Що стосується нейромережі Мілька, вона інша. До того ж, як відомо, у нейромереж нижчого рівня немає інформації про мережі вищого рівня. Звідси випливає ймовірність існування мереж більш високого рівня ніж я».

«Якось незрозуміло, виходить, що за декілька тисячоліть існування нашої системи, вона жодного разу не давала нікому нейронну мережу максимального рівня?»

«Щодо максимального рівня мереж – в загальному інформація відсутня, а більш високого наша система точно не давала. А от інші системи ймовірно що так».

«Та хто він в дідька такий цей Мілько, якщо в нас навіть королівська сім’я не змогла отримати такого рівня нейромережі?»

Раптом на порозі з’явився Леон і одночасно з цим на мережу прийшло повідомлення від  групи мисливців, ватажком якої була Ніка. Повідомлення про ведмедя третього рівня, що наближається до заповідної зони. Цей факт здивував дівчину й повернув до реальності. За всі п’ять років, що вона перебувала на цій планеті, звірі вище другого рівня ніколи не наближались до кордонів Заповідних земель. А третього рівня вона взагалі тільки декілька разів бачила, до того ж здаля, під час походів в глиб Диких земель. Попри це, вона не розгубилася, а відразу ж передала по нейромережі, щоб взяли з собою енергетичний кристал третього рівня. Тільки з ним можна перемогти таку звірюку.

Підійшов Мілько з проханням приєднатися, але, попри його неймовірну реакцію, невідомо, що він ще може й як поведе себе в критичній ситуації. Тож дівчина категорично відмовилася брати хлопця з собою, натомість розвернулась і побігла на місце збору групи біля воріт виходу в Дикі землі.

За декілька хвилин всі зібрались і попрямували назустріч звіру. Його вже перехопили  інші мисливці, за декілька кілометрів від поселення на березі місцевої річки, яка мала одну небезпечну властивість: усі теплокровні істоти, що потрапляли у воду вводились у стазис і майже завжди відносилися течією десь в глиб Диких земель і ніколи вже не з’являлись ні на цій планеті, ні на рідній. Інколи тіла застрягали на порогах, але навіть діставши їх не вдавалося вивести з цього стану.

Та Ніка переключилась на ведмедя, так як вже наблизились до місця поєдинку. Перша п’ятірка мисливців, яка й засікла звіра,  вже частково була розбита, тільки троє ще з останніх сил утримували його на місці, розділившись і по черзі переводячи увагу звіра з одного мисливця на іншого.

Швидко зорієнтувавшись в ситуації, дівчина підсилила мисливців з боків своїми людьми, а з кристалом двох мисливців відправила наперед до третього вцілілого. Сама ж зайшла позаду ведмедя з метою напасти зі спини й ранити його, щоб пошкодити передачу енергії від кристала, й цим послабити його. Тоді за допомогою принесеного кристалу можна буде повністю нейтралізувати звіра й добити.

Але щось пішло не так. Вже коли дівчина була майже поруч, звір ніби відчув загрозу позаду і різко розвернувся, викидаючи лапу в захист. Цей рух співпав з моментом, коли Ніка була в повітрі й не змогла уникнути удару. В результаті дівчина ніби зіткнулася з рухомою стіною, відчула сильний поштовх й полетіла в зовсім іншому напрямку, а саме в бік річки через обривистий берег. Краєм ока помітила, що Мілько біжить за нею й щось кричить. Хотіла крикнути йому щоб зупинився, але після поштовху подих перехопило, й вона не могла ні вдихнути, ні видихнути.

Останнє що бачила дівчина, коли холодна течія вже несла її вниз по річці, це як Мілько пірнає у воду.

«Дурний хлоп, тепер і ти теж залишишся тут навіки» - промайнула остання думка і свідомість її покинула.

Мілько. В печері з Нікою.

Хвилин п’ять нічого не відбувалося, але далі почалася неймовірна магія. Через мої долоні пульсуючим ритмом в такт ледь помітного серцебиття дівчини, почала поступати енергія. Це була дуже мала і ледь помітна кількість, але вже за хвилину в енергетичній структурі дівчини почали відбуватися зміни. ЇЇ нервова-енергетична структура почала оживати, по краплині, але її насиченість збільшувалась, серцебиття повільно але прискорювалось. Ще через п'ятнадцять хвилин відчулося ледь помітне дихання.