Частина 9. Нові знайомства

Частина 9

За останній день я сильно розслабився і заспокоївся, гарне помешкання, безпечність, смачна їжа. Що ще потрібно для чудової відпустки? Звичайно частково бентежить  майбутнє, все ж таки чужа планета і невідомо що буде завтра. Але ж то буде потім, а зараз все чудово, та й як я зрозумів, смерті мені тут не варто боятися… Хоча, якщо я ні з чим повернуся додому, то не тільки дідові не зможу в очі дивитися, а й сам себе ненавидіти буду.

З цими думками вийшов до внутрішнього двору гостьового будинку. Він був доволі просторий та округлої форми, повністю покритий піском. На протилежній стороні приховані в тіні зелених насаджень стіл із лавкою. Там зараз розмістився Леон із келихом пива. Зліва по краю двору розміщені різноманітні тренувальні манекени, а з права під навісом на стіні величезна кількість зброї. Від дерев’яних тренувальних мечів і посохів до залізних їх аналогів, а також луки й арбалети. Також там розміщувалися деякі елементи захисту тіла.

Неспішно я спустився з невеличкої тераси, що слугувала переходом між частинами цього будинку,  на пісок, оглядаючи автентичну красу цієї місцевості. Аж раптом периферійним зором помітив якийсь рух з боку амуніції, в цей момент, час ніби зупинився і в голові набатом пролунав голос Лани.

«Увага ймовірна небезпека! Виявлено невідомий організм, згідно траєкторії й швидкості його руху ймовірний фізичний контакт з летальний результатом для оператора. Рекомендовано негайно провести процедуру відхилення або блокування.»

«Ну блокування в мене нічим провести, враховуючи той факт що з цього боку багато зброї, нападник може щось із неї використовувати. Хоча враховуючи, що це тренувальна територія, гадаю, мені не загрожує смертельна небезпека.»

«Мілько ти забувся, тут можливе переродження. Не виключено, що це спеціально підлаштований напад для відправки тебе на ідентифікацію Системі»

«А про це я й не подумав. До речі Лана, а як тобі вдалося зупинити час?»

«Я час не зупиняла, це одна із можливостей нейронної мережі інженерного рівня. Для ефективної роботи необхідна максимальна взаємодія з оператором. Тож після повної інсталяції відбувається синхронізація використання нейронних імпульсів. Як результат обмін інформацією відбувається миттєво. Єдине що я роблю, це додатково прискорюю сприйняття отриманої інформації, щоб ти встигав її обробити. Саме це й сприймається тобою як зупинка, часу.»

«Ти говориш на це спроможна тільки інженерного рівня нейромережа?»

«Враховуючи специфіку роботи нейронних мереж усі вони в деякій мірі прискорюють обробку інформації оператором. Відповідно це дозволяє їм приймати миттєві рішення. Тож не тіш себе думкою, що ти будеш швидше за них. Обмеження фізичного тіла ти ще не в змозі обійти. Натомість зі своєї сторони ти можеш приймати більш якісні рішення, за рахунок більшої кількості обробленої інформації за таку ж одиницю часу.»

«Все одно це мега фора як на мене. І що ти можеш запропонувати в цій ситуації?»

«Опираючись на недостатню гнучкість твого фізичного тіла пропоную ухилення шляхом різкого падіння на живіт, перекочування в ліву сторону на півтора оберти та підйому на ноги перевертанням через голову. По закінченню  цих дій ти стоятимеш лицем до противника на достатній відстані для контратаки, або переоцінки обстановки.»

«Добре так і поступимо.»

На ІП Лана прокрутила візуально які дії я маю провести, при цьому, кожною клітиною тіла відчув що маю робити. Час ніби зірвався з місця і відразу ж кинувся на пісок.  Всі рухи провів автоматично і за мить вже стояв й дивився на здивоване лице молодої дівчини з гарними сірими очима в які я відразу ж провалився. Вона з відкритим ротом дивилася на мене в той час як її дерев’яний посох врізався в пісок в тому місці, де я стояв за мить до цього.

Позаду почулися ляскання долонь Леона. Зрозумівши, що це було якесь випробування розслабився і представився протягнувши руку дівчині.

– Привіт. Мене звуть Мілько.

Але ця красуня мабуть вирішила, що це ще не кінець і різко вирвавши зброю провела горизонтальний удар. Цього разу час тільки трішки застиг і я отримав інформаційну порцію з варіантом руху ухилення. Крок в право з прогином вперед.

Щоб не отримати по руках я їх підняв вище траєкторії руху палиці. І в цей момент зміг лівою перехопити праве зап’ястя дівчини, а правою рукою перехопити  посох між її руками і зусиллям обох рук провернути проти часової стрілки. В результаті посох знову вперся в пісок, а дівчина по інерції від різкої його зупинки, не без моєї допомоги, заскочила мені в обійми.

Леон за столиком вже не тільки аплодував а й відверто ржав від побаченої картини. А я в цю секунду відволікшись на нього отримав каблуком по великому пальцю лівої ноги. Після цього підступного удару, мусив відпустити дівчину, так як сильний біль в стопі скрутив мене, а з очей потекли сльози. Тільки Леон не переставав заливисто сміятися.

– Ніка як тобі напарник? – витираючи сльози з очей запитав Леон у дівчини. – Я ж обіцяв тобі що ти будеш здивована.

– Та який ще напарник, це ж була випадковість. – фиркнула дівчина підходячи до столика. – Ти ж сам бачив, він настільки незграбний що оступився і гепнувся на рівному місці. А потім, мабуть, вирішив реабілітуватися перед тобою то й підхопився на ноги швиденько. - - Саме тому ти й заплигнула йому в обійми? – знову розсміявся Леон. – Ну добре, добре піди трішки остинь, зараз мені потрібно переговорити з цим, хе-хе незграбою, а після полудня проведете спаринг.