Частина 6. Дивне знайомство

Частина 6

Більше години я рухався все далі від озера постійно прокручуючи в голові останні події. Навіть не замітив коли стежина звернула в інший бік, а я продовжив рухатись вже просто по лісі, в незрозумілому напрямку, але всі відчуття говорили, що орієнтир правильний. Мене зрозуміють ті у кого розвинуте відчуття простору, де б ти не був ти завжди відчуваєш куди потрібно йти. Звичайно виникає питання як можна відчувати напрямок знаходячись зовсім в іншому світі, та мені відповідь не відома, просто інтуїтивно рухаюсь і не відчуваю ні дискомфорту, а ні страху. 

Ймовірно на мій спокій впливає чималий досвід життя в лісі, а можливо значною мірою заспокоює той факт, що по мірі мого руху  промальовується карта місцевості і використавши її завжди можу знайти дорогу назад. Це як GPS в голові, тільки без завантажених карт. Було б не погано мати карту цієї планети, а особливо цієї місцевості, щоб хоч орієнтовно розуміти куди несуть мене мої ноги.

Та головне сам факт того де я знаходжусь і що тут роблю. Відчуття реальності на максимальному рівні, абсолютно ідентичні з земними. От тільки події і місцеві «девайси» говорять про віртуальність цього місця. В голові не вкладається можливість поєднання реальності та, навіть не знаю як сказати, технологій? Так, скоріше технологій, магічного чи чарівного рівня. Телепортація, нейронні мережі, ментальне спілкування на неймовірних відстанях, нейронна доповнена реальність, переродження в решті решт! Ще вчора про таке я міг мріяти тільки в фантастичних думках, а зараз це реальність? І що з цим робити?

Для початку, гадаю, варто прийняти все що відбувається за факт і реальність. Адже я не збожеволів? Ні звичайно я не буду заперечувати, що в моїй голові достатньо тарганів, які для когось будуть не зовсім нормальним. І звичайно розумію той фак, що кожна людина як і я в деякій мірі психічно хворі. Беручи до уваги те що я це усвідомлюю й приймаю, згідно деяких тверджень фахівців цієї справи, то можна з великою ймовірністю вважати себе психічно здоровою людиною.

-    Фух з одним розібрався, аж на душі легше стало. – після цих слів сам із себе голосно розсміявся. – А може все таки псих?

Ну добре, що далі? Беручи до уваги настанови діда - це посвята, і до того ж розтягнута в часі, тобто має бути якийсь розвиток подій, який має мене привести до певного розуміння і відкриття в мені додаткових умінь.

А головне, з якої сторони не подивись, все нагадує онлайн гру! А чому б і ні, нехай буде гра. Якщо дивитись з такої точки зору, то в мене є фора, так як маю за плечима чималий стаж гри в багатокористувацьких іграх, а про спеціальність я в загалі мовчу. То ж першим ділом необхідно розробити орієнтовний і гнучкий план дій, а по мірі виявлення додаткових зовнішніх збудників корегувати його.

І так, я в реальності з ігровими умовностями. Моє основне завдання – рухатися вперед і по мірі руху розвивати свої здібності, які на даний момент знаходяться у стані ембріона. А чому так? Та тому, що основним збудником і інструментом моїх здібностей виступає моя нейромережа, якогось інженерного рівня. Саме слово інженерний асоціюється із словом універсальний, а це означає, що перспективи у мене доволі розширені і це добре.

Отже завдання номер один це провести перевірку і налаштування нейромережі. А також розглянути варіанти захисту. Щось мені підказує, не даремно я боровся за життя в озері, і що ні в якому разі неможна допускати своєї смерті на цій планеті. Чому так я не знаю, та відчуваю кожною клітиною свого тіла, що має бути саме так. 

Завдання номер два знайти поселення людей і місце де можна зупинитись. Щоб більше дізнатись про цю планету і відповідно куди мені рухатись далі…

Так і йшов все далі і далі, занурившись у роздуми, доки не звернув уваги на монетку, яку дала мені Лілія і яку я безперестану крутив між пальцями. І тільки зараз помітив що вона має легке незрозуміле марево, ніби має свою ауру. У мане відразу з’явилась підозра, що  ця монета незвичайна.

«Лана, можеш просканувати монету в моїх руках і сказати що ти бачиш?»

«Так, звичайно, ця монета має особливий енергетичний фон, до речі ти його теж уже маєш бачити, це моя професійна можливість як інженерного нейромодуля відрізняти склад, походження та наповнення енергії в предметах і просторі.»

«Тобто ти хочеш сказати, що крім мене ніхто більше не бачить цього фону?» 

«Практично так, це стосується людей чи творінь другого енергетичного рівня відмінного тому що використовує монета.»

«Не зрозумів, це як?»

«Ну, її енергетичний фон можуть бачити оператори інженерного рівня, або створіння які використовують енергію рівня монети, такі як Лілія чи вище.»

«А Лілія, що відрізняється чимось від звичайних людей?»

«Так, звичайно. На Землі їх називають русалками, по суті вони являються створіннями другого енергетичного плану.»

«О-такої, тепер я розумію від чого зміг відкрутитися.» - Аж мурашки по шкірі побігли. Не самий приємний персонаж, з яким хотілося б зустрічатися. Хоча і дуже гарна. – «Так, а що до монети?»

«В твоїй пам’яті найбільше підходить під її дію згадування про Інклюз – чарівна монета яка завжди повертається до свого власника – скільки б разів нею не розраховувалися – і не просто повертається, а й притягує за собою інші гроші. До речі, цю монету можна тільки знайти, або отримати в дарунок від попереднього власника.»