*******

Кілька людей тихо розсміялися, і цей сміх був коротким, але потрібним.

Аарон вийшов вперед.

- А тепер послухайте про порядок. Якщо хтось загубить дитину — не кричати на всю колону, а відразу до десятника, який повідомляє сотнику, а той бігуну. Будуть люди для пошуку. Якщо хтось впаде — двоє піднімають, третій повідомляє. Якщо тварина зірветься — не бігти всією сім’єю за козою, бо коза не варта тисняви. Якщо почнеться галас ззаду — ті, що попереду, не зупиняються без знаку. Якщо єгипетська варта з’явиться на бічній дорозі — не кидатися камінням, не героїзувати і не мститися. Дорога — не місце для особистої слави.

Він оглянув всіх по колу.

- Хто хоче померти красиво, нехай скаже мені зараз. Я знайду йому неприємну роботу, щоб він передумав.

Цього разу сміх був гучнішим, і Аарон дочекався, поки він стихне.

- Я не жартую.

Сміх стих.

- Завтра кожен красивий порив може вбити тих, хто поруч. Запам’ятайте: свобода вимагає дисципліни. В останній раз кажу це в Єгипті, і сподіваюся, що не востаннє взагалі.

Потім Мойсей підняв посох.

- Тепер про Заповіт.

Це слово змінило атмосферу, і старі підняли голови, а Ексебед заплющила очі. І навіть ті, хто прийшов з єгиптян, завмерли, не до кінця розуміючи, але відчуваючи, що мова йде не про розпорядження.

- Кожна сім’я, кожен дім, кожен, хто виходить під ім’ям Єдиного Бога, повинен укласти кровний Завіт.

По колу прокотився шепіт, але Мойсей продовжив:

- Не з Мойсеєм, Аароном чи з раббахами, а з Єдиним, який виводить нас з дому рабства.

Він зробив паузу.

- Візьміть ягня або козеня без вад, якщо є. Якщо немає, то об’єднайтеся з сусіднім домом, бо ніхто не залишиться без Завіту через бідність. Кров’ю позначте входи до будинку — верхню поперечину та два косяки. Не як магію чи знак для Єгипту, а як свідчення, що цей будинок більше не належить фараону.

Хтось тихо заплакав, і Мойсей взнав чоловіка із західних полів. Того, хто раніше говорив, що краще жива власність, ніж мертвий народ. Тепер він плакав, чуючи слова: «не належить фараону».

- Їжте всередині будинків, - сказав Мойсей. – У кожного взуття на ногах, палиця в руках і пояс затягнутий. Ніхто не лягає спати так, ніби завтра звичайний день. Завтра не буде звичайного дня.

Сара запитала:

- А ті, у кого немає худоби? У кого немає навіть сусідів поруч?

- Раббахи розподілять вже сьогодні, - відповів Аарон. - Бог не виводить лише тих, хто встиг купити правильне ягня.

Ексебед тихо сказала:

- Кров буде пам’яттю.

Мойсей подивився на неї. Вона стояла у світлі лампи, і її обличчя було таким самим, як тієї ночі над Нілом, коли вона віддала сина воді.

- Так, пам’яттю, - сказав він. -  Бо діти потім запитають: чому ця ніч не схожа на інші? А ви відповісте: тому що цієї ночі раб перестав належати дому рабства.

- А тепер слухайте заборони, - сказав Мойсей суворим голосом. - Не можна брати чуже.

Він дав словам осісти.

- І не тому, що Єгипет не винен вам, бо Єгипет винен більше, ніж може повернути. Але шлях не починається з крадіжки в того, хто йде поруч. Не можна брати з чужого дому, з чужого воза, з чужого запасу, з чужої руки. Хто вкраде у брата в ніч Виходу, той винесе Єгипет із собою.

Міра кивнула, а Аарон додав:

- Якщо хтось вкраде зі спільного запасу, я сам його знайду. І повірте, в пустелі у мене буде більше часу злитися.

Мойсей продовжив:

- Не можна мститися.

Тепер тиша стала небезпечною. Багато хто опустив очі, бо в кожного була пролита кров, за яку хотілося помститися.

- Не можна заходити до будинків наглядачів і вбивати тих, хто спить. Не можна шукати тих, хто вас бив, щоб перед відходом дати останнє слово ножам. Не можна чіпати дітей Єгипту, брати жінок і все руйнувати, заради солодкого відчуття помсти.

Нарікання прокотилося по задніх рядах, і Наам вийшов вперед.

- А як же наші діти?

Мойсей подивився на нього.

- Я пам’ятаю Ірама.

- Я не тільки про Ірама.

- Я пам’ятаю всіх, кого знаю, і тих, кого не знаю.

- Тоді чому їхні діти мають спати спокійно?

Питання було страшним і чесним. Мойсей зійшов з каменю і підійшов до Наама.

- Бо якщо ми виступимо як месники, то Ню-ган матиме рацію, що ми — хвороба, яку треба було лікувати залізом. Якщо ми зачепимо дітей, то ми станемо Єгиптом, тільки з іншою мовою.

Наам тремтів, а Хадаса стояла поруч з ним, тримаючи Ору.

- Фараон вбив мого сина у світі, яким править, - сказав Наам.

- Так.

- І ти просиш мене піти, не взявши нічого з цього світу?