*******

Вночі сарана стала гіршою. Вдень люди хоча б бачили, як вона рухається, а вночі вона була скрізь і ніде. Вона падала зі стель, шаруділа в стінах, заповзала під матраци, гризла краї одягу, сідала на губи немовлят. Люди не спали, а палили дим. Мойсей теж не спав, ходив між будинками, передаючи розпорядження, і до ранку він виглядав так, ніби сам пройшов через зграю.

Аарон знайшов його біля старого колодязя.

- Ти повинен поспати.

- Не можу.

- Це не прохання.

- Ти теж не спав.

- Я витриваліший, мені потрібно менше.

Мойсей хотів посміхнутися, але не встиг, бо раптом вітер змінився. Спочатку ледь-ледь, а потім сильніше. Шум зграї затремтів, і сарана, що сиділа на стінах, почала підніматися. Не вся відразу, а хвилями. Крила знову наповнили повітря, і чорна хмара полетіла на захід. Вітер вдарив з півночі, і вона закрутилася, не знаходячи другого виходу.

Аарон підвівся.

- Вона відлітає?

Мойсей дивився на сарану, яка підіймалася з полів, дахів, дерев, стін, одягу, обличь. Підіймалася так, ніби невидима рука знімала чорну тканину з поверхні землі. Небо почало рухатися, і на ньому з’явилася перша смужка світла. Люди почали виходити з будинків: не радіючи, а боячись повірити.

Через кілька годин сонце повернулося, але Єгипет під ним був вже іншим. Поля стояли голі, дерева — обгризені, сади — мертві, а соломи майже не залишилося. Одяг бідняків був поїдений дірками, а на шкірі у багатьох були маленькі криваві сліди. В каналах плавали мільйони мертвих комах, а повітря смерділо зеленою гниллю.

Того ж дня Мойсей знову прийшов на площу біля храму, і Менхотеп вже був там. Він стояв серед жерців, спостерігаючи, як служителі змітають мертву сарану зі сходів. Купа комах, біля стіни, сягала вище людського коліна.

Мойсей підійшов, але Менхотеп обернувся не відразу.

- Бачиш? - сказав жрець. - Буря минула.

- Але голод залишився.

Менхотеп повільно подивився на нього, а Мойсей продовжив:

- Ви можете називати це дивом, але голод від цього не зменшиться.

- Ти вже говорив це.

- І знову буду казати, поки ви не зрозумієте.

- Ми розподілимо запаси.

- Серед кого?

Менхотеп мовчав.

- Тим, хто підтвердить вірність фараону? Тим, хто донесе на сусіда? Тим, хто зречеться слова «ам»? Ось так Єгипет лікує рану — сіллю та наказами.

Жрець втомлено сказав:

- Ти думаєш, лиха приведуть Ню-гана до покаяння?

- Ні.

- Тоді навіщо твій Бог їх посилає?

Мойсей подивився на обгризені дерева за храмовою стіною.

- Щоб всі побачили, що фараон швидше дозволить землі бути з’їденою, ніж людям — піти.

Менхотеп довго мовчав, а потім сказав:

- Ти хочеш зламати його.

- Ні, він сам зламається після тріщини.

- А Єгипет?

Мойсей відповів не відразу. Перед ним постали обличчя єгипетських слуг, дітей, жінок, селян — тих, хто не сидів на троні, і голодуватиме разом з ізраїльтянами.

- Єгипет повинен почути, перш ніж тріщина перетвориться на безодню.

Менхотеп подивився на нього уважно.

- Ти все ще хочеш врятувати частину Єгипту?

Мойсей не відвів погляду.

- Я хочу вивести всіх, хто почує.

Жрець майже посміхнувся.

- Навіть нас?

- Навіть вас, якщо перестанете продавати темряву під ім’ям світла.

Менхотеп подивився на мертву сарану біля сходів.

- Ти просиш неможливого.

- Ні, неможливе — це переконати Ню-гана, що життя не належить тільки йому, а решта просто важко дається.

Під вечір люди зібралися в каменоломні, але не всі, бо багато хто був надто виснажений. Прийшли раббахи, десятники, жінки-охоронниці, водні групи, кілька єгипетських слуг. Було навіть двоє дрібних землеробів, не ізраїльтян, які втратили всі поля і тепер не знали, до кого йти.

На обличчях людей була втома, але не та, що раніше. Сарана з’їла не тільки зелень, а й ще одну ілюзію: що біда Єгипту залишиться в ямах, а палац житиме окремо. Бо тепер усі побачили, що якщо фараон воює з Богом, то земля теж стає полем цієї війни.

Мойсей говорив недовго.

- Це перше попередження, яке побачили всі. І не останнє, якщо фараон не відпустить ізраїльтян.

Страх пройшов по колу, але Мойсей не став пом’якшувати.

- Ми маємо готуватися швидше. Переглянути запаси, а те, що сарана зіпсувала, відокремити. Маємо очищати воду, загоювати рани, а слабких годувати першими.

Один чоловік запитав: