*******

Аарон підійшов до Мойсея.

- Люди запитують, це початок?

Мойсей відповів не одразу. Перед ним, на землі, лежала сарана, яка ворушила лапками, намагаючись перевернутися. Потім інша сіла поруч, і почала їсти її крило.

- Так, це початок, - відповів він.

Аарон дивився на нього.

- Тоді треба сказати їм, що далі робити.

- Збирати дітей у закриті будинки, закривати воду, ховати запаси в глиняних ямах, а не в тканинах, рани закривати щільною тканиною і не виходити без потреби.

- Добре, я це скажу. А що скажеш ти?

Мойсей подивився на чорне небо.

- Що фараон отримав перше попередження.

Аарон похмуро посміхнувся.

- Якщо це перше, то я не хочу бачити десяте.

До вечора жерці вийшли на площу в білому одязі, на який швидко сідала сарана. Слуги йшли поруч із димлячими чашами, а писці несли таблички з офіційним поясненням. Вартові відганяли натовп.

На головній площі, перед храмом Бога Ра, Менхотеп піднявся на помост. Людей зібралося багато: єгиптяни, ізраїльтяни, слуги, торговці, робітники, жінки з закритими обличчями та діти, налякані до переляку. Саранча все ще падала зверху, і люди били себе по плечах, по волоссі, по грудях. Хтось молився, хтось проклинав, а хтось мовчки дивився на храм, чекаючи захисту.

Менхотеп підняв руку.

- Народе Єгипту, не бійтеся! Східний вітер приніс велику зграю сарани з далеких пустель, але таке траплялося й раніше! Храм проводить очищення, а фараон підтримує порядок! Сонце приховане хмарою, але воно не переможене!

З натовпу крикнули:

- Це через Мойсея!

Інший голос:

- Це його Бог пожирає наші поля!

Менхотеп відповів:

- Не піддавайтесь чуткам, бо природа має свої пори, вітри й таємні причини. Мудра людина не віддає свій розум страху.

Мойсей стояв у натовпі під капюшоном, Аарон був поруч. Міра трохи далі стояла серед жінок і стежила за вартою.

Менхотеп продовжував:

- Єгипет тому великий, бо називає речі правильно. Це не прокляття, не знак чужого Бога, і не поразка Сонця, а зграя сарани. Це природа.

Мойсей зняв капюшон, і Аарон тихо сказав:

- Ти впевнений?

- Ні.

- Тоді саме час.

Мойсей вийшов уперед, але натовп побачив його не відразу. А потім хвиля шепоту прокотилася площею: Мойсей, це він, підкидьок, пророк. Чаклун, це через нього.

Стража напружилася, а Менхотеп подивився зверху.

- Ти прийшов сперечатися з небом чи з розумом?

Мойсей піднявся на нижню сходинку помосту. Не вище за жерця, але достатньо, щоб його бачили.

- Я прийшов сказати те, чого не скажете ви.

Менхотеп холодно відповів:

- Ти прийшов, щоб використати страх.

- Ні, це вже робить палац, а я прийшов назвати страх по імені.

Люди мовчали, а сарана сідала Мойсею на плечі, на волосся, на тканину, але він не збивав її.

- Ви можете назвати це дивом, - сказав він, - але голод від цього не зменшиться.

Натовп затих, і навіть крила сарани перестали шелестіти.

Мойсей продовжив:

- Назвіть це вітром, але поля все одно будуть порожні, і діти проситимуть хліба. Назвіть рідкісним явищем, але солома все одно зникла. Назвіть випадковістю, але фараон почув моє попередження і відмовив.

Менхотеп зробив крок до нього.

- Обережно, ти звинувачуєш трон перед народом.

- Я кажу те, що народ вже бачить. Трон сказав, що все живе належить фараону. Але сьогодні живе піднялося на крилах і не запитало його печатки.

У натовпі хтось схлипнув, а хтось прошепотів молитву.

Жрець підвищив голос:

- Якщо твій Бог послав це, значить він карає і рабів, і дітей, і бідних. Ось така його милість?

Питання влучило точно, і багато хто повернувся до Мойсея. Але він не сховався.

- Лихо показує не тільки силу Бога, а й серце країни. Хто має сховища, той закриває їх. Хто має стіни, той ховається за ними. А хто має владу, той називає втрату бідних необхідністю. Тому, якщо Єгипет не відпустить народ, то лиха відкриватимуть те, що вже гниє всередині нього.

- Це загроза! - вигукнув жрець.

- Ні, це попередження.

Менхотеп нахилився ближче.

- Ти хочеш, щоб люди думали, ніби сарана — це попередження твого Бога.

Мойсей подивився на чорне небо.

- Я хочу, щоб вони зрозуміли: навіть коли небеса говорять, то Єгипет все одно намагається знайти пояснення замість покаяння.