*******

- Тоді слухай мій наказ.

Він повернувся до залу.

- Відсьогодні норми цегли, для робітничих громад, збільшуються на третину.

Дворяни заворушилися, а Аарон стиснув кулаки.

- Солома більше не видається з царських складів, крім бригад, які довели повну вірність.

Мойсей відчув, як кров відлила від обличчя.

- Нехай самі шукають солому, - сказав Ню-ган. - Але цегли дають стільки ж, і навіть більше. Нехай дізнаються, як виглядає свобода від єгипетської влади.

Аарон зробив крок уперед, і охорона опустила списи. Але Мойсей поклав руку йому на груди.

- Не тут.

Аарон тремтів, а Ню-ган дивився на нього майже із задоволенням.

- Старійшини робітничих громад відповідатимуть за невиконання норм. Ті, хто говорить про народ, нехай вчаться платити за народ.

Мойсей сказав:

- Ти покараєш їх за мої слова?

- Ні, за свої надії.

- Вони будуть страждати.

- Так.

- І ти називаєш це силою?

- Я називаю це управлінням.

Мойсей підняв посох, і охорона напружилася. Але він не вдарив, а лише поставив його кінцем на золоте коло. Глухий звук прокотився по залі.

- Ти відмовив не мені.

Ню-ган відповів:

- Я відмовив пустельному духу, що говорить твоїми устами.

- Ні, ти відмовив Єдиному Богу.

Менхотеп крикнув:

- Обережно, Мойсей.

Мойсей навіть не поглянув на нього.

- Тепер попередження закінчилися.

В залі стало холодно, і Ню-ган підняв брову.

- І що тепер почнеться?

Мойсей дивився на нього, і в цю мить на його обличчі не було ні гніву, ні страху, ні бажання перемоги. Лише один смуток.

- Єгипет тепер побачить, що те, чим він пишається, не належить йому.

- Вода? Земля? Сонце?

- Все.

Ню-ган посміхнувся.

- Тоді нехай твій Бог почне з того, що винесе тебе звідси живим.

Він підняв руку, але Леотонас зробила крок уперед:

- Ню-ган.

Він не подивився на неї.

- Не бійся, сестро, сьогодні я все ще милостивий.

Мойсей зрозумів, що його не заарештують. І не з милосердя, а з розрахунку. Ню-ган хоче, щоб він повернувся до народу з відмовою та посиленими правилами. Щоб люди зненавиділи не лише трон, а й Мойсея. І щоб надія стала причиною нового болю.

Аарон теж це зрозумів, і його голос став хрипким:

- Ти думаєш, вони проклянуть нас.

Ню-ган нарешті подивився на нього.

- Я не думаю, я знаю людей краще, ніж твій пророк. Коли батіг ляже на їх спини через його Бога, вони не дивитимуться на небо, вони дивитимуться на вас.

Аарон відповів:

- Можливо.

- І?

- Тоді я стану там, де вони зможуть плюнути мені в обличчя, а не на своїх дітей.

Мойсей повернувся до нього, але Аарон не дивився.

Ню-ган тихо розсміявся.

- Як благородно, і як марно.

Мойсей сказав:

- Тоді ми підемо.

- Із зали — так.

- З Єгипту.

Ню-ган знову сів на трон.

- Спробуй.

- Не я.

- Ах да, твій Бог.

- Так.

Ню-ган зробив жест рукою.

- Іди, Мойсей, і забери свого брата. Втіш свій народ, і поясни їм, чому після твого візиту їхній день став важчим. І коли вони почнуть питати, навіщо Бог послав визволителя, який приніс більше роботи, приходь знову. Мені сподобається послухати твою відповідь.

Мойсей дивився на нього ще мить, а потім розвернувся і пішов. І вже біля виходу Мойсей зупинився, але не обернувся до Ню-гана. Він подивився на Леотонас, яка стояла нерухомо, - між троном і дверима, між кров’ю і правдою. Її губи ледь помітно ворухнулися: Іди. Він кивнув і вийшов.

За дверима Аарон ударив кулаком по кам’яній стіні, і шкіра на кісточках лопнула.

- Він уб’є їх роботою.

- Так.

- Люди зірвуться.

- Так.

- Вони скажуть, що ми зробили гірше.

- Так.

Аарон повернувся до нього.

- Ти можеш сказати хоч щось, крім «так»?