*******

Вона обрала третє. Низько і ритуально опустилася на коліно, і проговорила:

- Я визнаю фараона Єгипту.

Ню-ган дивився на неї.

- Ім’я.

Вона підняла очі.

- Я визнаю Ню-гана фараоном Єгипту.

- І центром?

Настала дуже коротка пауза.

- Центром Єгипту, - сказала вона.

Не світу, серця чи істини, а Єгипту. Ню-ган зрозумів це, але не міг покарати за точність, не показавши всім, наскільки вона важлива.

Він посміхнувся.

- Моя сестра завжди любила чіткі відповіді.

- Мене добре навчали у палаці, - відповіла вона.

Він жестом дав їй знак, що може йти. Вона підвелася і повернулася до колони. Мойсей бачив, як вона тремтить. Не зовні, а всередині.

Потім настала черга Мойсея, і Менхотеп вимовив це так, ніби давно чекав:

- Мойсей, колишній вихованець царського дому, підійди.

Колишній. Це слово пролунало в залі майже солодко. Мойсей вийшов, і став у золоте коло. Те саме, де колись Менхотеп навчав його, що центр дає порядок. І тепер у центрі сидів Ню-ган, і світ навколо кола здавався хворим.

Менхотеп сказав:

- Схилися перед фараоном Єгипту.

Мойсей подивився на трон, де спокійно сидів Ню-ган. Він не квапив, і це було частиною знущання. Мойсей відчув на собі погляд Леотонас. Не благальний, бо вона не просила його схилитися. Вона знала, що цей вибір вже не належить її любові, а він належить Голосу.

Мойсей подумав про Рама, якого повели на ями як живе попередження. Про раббахів, яких тепер шукатимуть. Про списки, запаси, жінок, яким треба встигнути сховати борошно. Про дітей, яким взагалі не можна дати почути паніку в голосах дорослих. Про Аарона, що чекає на водяному проході. Про старого фараона, що помер на його руках, і про останнє його прохання: не дай йому вибрати поле.

Якщо він зараз закричить, то Ню-ган обере поле. Якщо кинеться на трон — Ню-ган обере поле. Якщо дозволить схопити себе тут — Ню-ган обере поле. А якщо схилиться? Народ почує, палац зафіксує, а Ню-ган скаже, що навіть Голос схилився перед троном.

Мойсей зрозумів, що стояти — не означає нападати. Іноді мовчати — це єдиний спосіб не дати іншому назвати твоє мовчання покірністю.

Менхотеп повторив:

- Схилися.

Мойсей відповів:

- Я не можу.

Шепіт прокотився по залі так різко, ніби повітря тріснуло.

Ню-ган підвів голову.

- Не можеш?

- Ні.

- Чому?

Мойсей подивився прямо на нього.

- Тому що людина може поважати царя, розмовляти з царем, попереджати царя. Може навіть сумувати за царем. Але поклонятися владі, яка оголосила живих людей своєю власністю, я не можу.

Військові потягнулися до мечів. Ню-ган підняв два пальці, і всі зупинилися.

- Ти відмовляєшся визнати фараона?

- Я визнаю, що ти сидиш на троні Єгипту.

- Недостатньо.

- Для тебе — так.

- Для закону — теж.

- Тоді закон знову став біднішим.

Менхотеп зробив крок уперед.

- Це відкрита непокора.

Мойсей повернувся до нього.

- Ні, відкрита непокора почнеться тоді, коли я прийду просити відпустити народ, а він відмовить.

У залі хтось скрикнув, і Леотонас зблідла. Ню-ган повільно встав із трону.

- Ти прийдеш просити?

- Так.

- Ти думаєш, я буду слухати?

- Ні, але ти почуєш.

- А якщо я відмовлю?

Мойсей згадав Голос, кущ, фонтан, смерть старого царя. Гнилий Єгипет під золотом.

- Тоді Єгипет дізнається, що є влада вища за трон.

Ню-ган спустився на один щабель.

    - Ти погрожуєш фараону в день його коронації.

- Я попереджаю людину в день, коли вона вирішила стати богом.

Тиша. Тепер навіть жерці не дихали. Ню-ган довго дивився на Мойсея, а потім раптом посміхнувся.

- Не заарештовувати.

Менхотеп різко повернувся до нього.

- Великий царю…

- Не арештовувати, - повторив Ню-ган.

Він не зводив очей з Мойсея.

- Нехай вийде. Нехай іде до своїх ям, старих, жінок з жменями борошна. Нехай розповість їм, що стояв перед новим фараоном і не схилився. Нехай вони зрадіють, і їх страх перетвориться на надію. Надія смачніша, коли її потім забирають.