*******

- Слухай мене, - сказав він Мойсею. - І ти, Леотонас, теж, бо я скажу це один раз.

Леотонас стиснула його руку, а він подивився на Мойсея.

- Якщо я помру до вашого виходу, то Ню-ган перетворить вашу дорогу на бійню.

Мойсей відчув, як холод пробіг по тілу. Він знав це, але одна справа знати, а інша — почути це від царя.

Фараон продовжив:

- Він не чекатиме переговорів, не терпітиме старійшин, і не розрізнятиме тих, хто готувався, від тих, хто нічого не знав. Він вдарить по раббахах, по сім’ях, по запасах, по дітях, якщо вирішить, що страх має бути швидким. Менхотеп дасть йому слова, жерці — знамення, дворяни — списки, військові — колісниці. А писці потім назвуть це відновленням порядку.

Леотонас прошепотіла:

- Ти можеш зупинити його.

- Поки живий — так. Але після смерті я стану портретом на стіні, а портрети не командують арміями.

Мойсей підвівся і зробив кілька кроків до фонтану. Вода відбивала його обличчя, і він побачив не пророка і не принца, а людину, в якої часу було менше, ніж страху.

- Скільки? - запитав він.

Фараон зрозумів.

- Мого життя?

Мойсей не обернувся.

- Так.

- Лікарі кажуть, що місяці.

- А ти?

Старий посміхнувся.

- Царі вчаться відрізняти лестощі від прогнозу. Думаю, менше.

Леотонас різко сказала:

- Ні.

Фараон лагідно подивився на неї.

- Дочко моя, заперечення не подовжує життя, а краде останні рішення.

Вона відвернулася, а Мойсей стиснув край фонтану. Камінь був холодним. Три роки таємних шляхів, списків, запасів, дисципліни, домовленостей, сварок, маленьких перемог та великих страхів. І все одно — неготовність. Як можна вивести мільйони людей вчасно? Як можна встигнути, не загубивши їх, знаючи, що Ню-ган прийде з мечем?

Фараон сказав:

- Тобі треба перестати думати, що в тебе буде ідеальний час.

Мойсей повільно обернувся.

- Ти радиш мені вивести їх?

Леотонас теж подивилася на батька.

Фараон заплющив очі.

- Я раджу тобі зрозуміти, що час тепер — ворог, а не поле.

- Це не відповідь.

- Це все, що я можу сказати, не зрадивши трон остаточно.

Мойсей ледь не розсміявся.

- Навіть зараз?

Старий розплющив очі.

- Так, навіть зараз я все ще фараон. Я все ще відповідаю за Єгипет. Не проси мене бути простим у час, коли все складно.

- Єгипет тримає їх у ланцюгах.

- Але якщо ланцюг різко розірветься, то його уламки розсічуть всіх навколо.

- Тож, чекати?

- Ні.

- Тож, іти?

- Я не можу цього сказати.

- Чому?

Фараон подивився на нього з втомленою, майже ніжною гіркотою.

- Тому, що якщо я скажу «йди», я перестану бути фараоном ще до смерті.

- Можливо, в цьому порятунок твоєї душі.

Леотонас різко вдихнула. Фараон не розсердився, а лише довго дивився на Мойсея.

- Можливо, - сказав він. - Але це не порятунок Єгипту.

- Єгипет гниє.

- Знаю.

- І все одно ти тримаєшся за нього.

- А ти думаєш, любов зникає, коли бачиш гниль?

Мойсей замовк, бо відповіді у нього не було. Тому що він сам любив людей, місця і спогади, які належали Єгипту.

Фараон тихо сказав:

- Ти ще дізнаєшся, Мойсей. Легко піти від того, що ненавидиш, але важко піти від того, що любиш і більше не можеш врятувати.

Леотонас беззвучно заплакала, старий підняв руку і доторкнувся до її обличчя.

- Не плач так, ніби я вже помер.

- Ти говориш, наче мертвий.

- Ні, я говорю як той, хто нарешті перестав торгуватися з ніччю.

Мойсей знову сів.

- Навіщо ти мене покликав?

Фараон подивився на воду.

- Щоб попросити.

Це слово прозвучало дивно в устах людини, якій все життя підкорялися. Мойсей чекав.

- Тільки не починай бійню, - сказав фараон. - Що б не сталося, що б не зробив Ню-ган, що б не сказали жерці. Якщо ти поведеш їх, не дай їм стати месниками. Єгипет заслужив гнів, але народ, який вийде з гнівом, винесе Єгипет із собою.