*******

Мойсей подивився на змію, яка дивилася на нього надто розумно. Не звірячим поглядом, а голодним.

Вночі місто змінювалося. Бо вдень Єгипет був державою, а вночі — ринком духів. Вузькі вулички, за храмовими кварталами, заповнювалися людьми в плащах. Туди приходили не бідняки, бо в бідних не було грошей на вишуканий жах. Приходили чиновники, жерці нижчих рангів, дружини дворян, військові, торговці, писарі, молоді спадкоємці, яким набридли звичайні задоволення.

В підвалах горів синій вогонь, який не давав тепла. Там шепотіли імена духів, які не вимовляли при сонці. На столах лежали волосся, нігті, кров птахів, шматки тканини, дитячі іграшки та записки з іменами ворогів. Люди купували не зцілення, а владу над чужою волею; не любов, а прив’язаність; не правду, а сон, в якому правда переставала боліти.

Мойсей пішов туди з Аароном і Мірою. Не як посол, а як свідок.

- Погана ідея, - сказав Аарон ще до входу.

- Ти кажеш це майже перед кожною важливою справою.

- Тому що майже кожна твоя важлива справа — погана ідея.

Міра натягнула капюшон.

- Тихіше обоє, бо тут навіть щури доносять.

Вони пройшли через задній провулок, за храмом Бастет, спустилися вузькими сходами й опинилися в підземній кімнаті, де стіни були розписані не богами, а тінями богів. Їхні обличчя були стерті, а очі намальовані занадто великими.

В центрі кімнати сиділа жінка-оракул. Не стара, але зношена. Її губи були пофарбовані в чорний колір, на пальцях — кістяні перстні, на шиї — намисто з маленьких бронзових дзеркал. У кожному дзеркалі відбивалося полум’я, і здавалося, ніби в неї багато очей.

Перед нею стояв чоловік у дорогому одязі. Мойсей впізнав його не відразу, а потім зрозумів, що це один із помічників Дахура, який керував північними роботами.

Чоловік тримав глиняну фігурку.

- Він не повинен говорити на суді, - шепотів він. - Я заплачу ще.

Оракул провела нігтем по фігурці.

- Язик можна зв’язати, але пам’ять дорожча.

- Скільки?

Вона посміхнулася.

- Чию пам’ять ти хочеш купити? Його? Чи тих, хто почує його?

Чоловік зблід.

- Мені потрібно, щоб він забув.

- Ніхто не забуває просто так.

Вона відкрила маленьку чашу, в якій ворушилося щось сіре, схоже на мокру нитку.

Міра, поруч із Мойсеєм, тихо прошепотіла:

- Це не дух, а п’явка з кладовищенських вод. Їх використовують для заклять на мову.

Аарон подивився на неї.

- Звідки ти це знаєш?

- Я жила в Єгипті, а не в твоїй праведній голові.

Оракул взяла сіру нитку кістяними щипцями, і поклала на глиняний язик фігурки. Та заворушилася, і Мойсей відчув, як тінь у кімнаті стала густішою. Люди навколо цього не бачили, або робили вигляд, що не бачать. Тут тіні живилися не тільки кров’ю, але й бажанням не відповідати за зло.

Мойсей зробив крок уперед. Аарон схопив його за руку.

- Не тут.

- Він хоче зв’язати свідка.

- Але якщо ти зараз відкриєш обличчя, то ми не вийдемо звідси.

Мойсей стояв, відчуваючи, як синє світло відбивається в очах оракула. Вона раптом підняла голову, подивилася прямо на нього крізь капюшон, і посміхнулася.

- Син води прийшов дивитися на глибину, - сказала вона.

Кімната завмерла, і Мойсей зрозумів, що вона бачить. Або хтось у ній бачить.

Оракул нахилилася вперед.

- Ти думаєш, твій Голос єдиний, хто говорить з вогню?

Аарон вилаявся, Міра дістала ніж, а оракул розсміялася.

- О, не бійтеся, ми не чіпатимемо його. Такі, як він, потрібні всім духам. Вони відчиняють двері, навіть коли думають, що зачиняють клітки.

Мойсей зняв капюшон, і люди навколо ахнули. Хтось впізнав його, хтось злякався, а хтось почав відступати до виходу.

- Ти зв’язуєш людей, - сказав Мойсей.

- Всі зв’язують, посол. Фараон — законом, жерці — страхом, раббахи — пам’яттю, ти — надією. Я  чесніша за всіх, бо мої ланцюги видно тим, хто платить.

- Твої ланцюги гниють.

- Всі ланцюги гниють, якщо їх довго носити.

Вона підняла чашу з сірою п’явкою.

- Хочеш купити мовчання своїх ворогів? Дешево віддам, бо твоє ім’я зараз потребує захисту.

Мойсей відчув, як по спині пробіг холод. Оракули знали рану і тиснули туди, де людина могла погодитися на нечисту відповідь, заради чистої мети.

- Ні, - сказав він.

- А ти впевнений? Скільки брехні вже написали про тебе? А скільки ще напишуть? Я можу зв’язати язик Менхотепа уві сні. Можу зробити так, що Ню-ган бачитиме кров на долонях щоразу, коли вимовлятиме твоє ім’я. Можу повернути їм страх, який вони заклали своїм рабам.