*******

Хорем замовк.

- Ви хочете моралі чи закону?

- Я хочу справедливості.

- Тоді ви прийшли не в ту будівлю.

Слова були сказані тихо, без глузування, з втомленою чесністю.

Мойсей подивився на нього.

- Ви розумієте, що говорите?

- Краще, ніж ви думаєте.

- І все одно сидите тут?

- Так.

- Чому?

Хорем встав, підійшов до вікна і подивився на прохачів у дворі.

- Тому, що якщо я піду, то на моє місце прийде людина, яка буде насолоджуватися тим, що я хоча б іноді намагаюся пом’якшити.

- Пом’якшити?

- Так, і це все, що закон дозволяє зробити.

- Закон дозволяє дитині померти без суду.

- Закон не каже «дозволяє». Закон каже: питання належить до господарського нагляду.

- Ви ховаєтеся за словами.

Хорем обернувся.

- Звичайно. Я суддя, і це моя робота.

Мойсей підвівся.

- Тоді змініть слова.

Хорем ледь не посміхнувся.

- Ви говорите як людина, яку любить фараон.

- А ви — як людина, яка перестала любити правду.

Посмішка зникла.

- Обережно.

- Чому? Ви подасте на мене до суду?

Хорем довго дивився на нього.

- Ні, але одного разу ви зрозумієте: система не злиться відразу, вона запам’ятовує. А потім зачиняє двері саме тоді, коли вам потрібно буде винести когось живим.

Мойсей вийшов, але слова судді пішли за ним.

Менхотеп прийняв його наступного дня. Не тому, що хотів, а тому що Мойсей приніс справу, де було потрібно храмове рішення, а Менхотеп був одним із тих, хто міг його дати.

Школа Сонця зустріла Мойсея тим самим золотим колом на підлозі. Менхотеп сидів біля низького столу, з кількома сувоями. Він не підвівся.

- Пане посол.

- Наставник.

- Чув, що ви вирішили навчити суд милосердю.

- Ні, тільки нагадати, що мертві діти не є господарською проблемою.

Менхотеп взяв копію звернення. Прочитав повільно та уважно.

- Сумна історія.

- Історія?

- Так, це поки що не справа.

Мойсей сів навпроти.

- Дитина померла.

- Діти вмирають.

- Тому що матір не відпустили до лікаря.

- Мати влаштувалася на роботу.

- Робота важливіша за життя дитини?

Менхотеп підвів очі.

- Для матері — ні. Для держави — іноді так.

Мойсей відчув, як руки стискаються.

- Скажіть це у храмі, перед Богами.

- Я кажу це від їхнього імені.

- Ні, ви говорите від імені системи, яка боїться пропустити одну жінку до лікаря, бо за нею можуть попроситися інші.

- Ось бачите, ви розумієте.

Мойсей замовк, а Менхотеп поклав сувій на стіл.

- Робоча громада тримається на дисципліні. Дисципліна тримається на обов’язку. Обов’язок — на покаранні. Приберіть одну ланку — і роботи зупиняться. Роботи зупиняться — канали заростуть. Канали заростуть — поля загинуть. Поля загинуть — голод прийде не до однієї дитини, а до тисяч. Закон не може плакати над кожною матір’ю, інакше держава потоне у сльозах.

- А якщо держава вже побудована на них?

- Тоді вона, принаймні, стоїть.

- Стоїть для кого?

- Для всіх, хто не хоче хаосу.

- Я бачив хаос за кордоном. Ви завжди ним лякаєте, коли виправдовуєте ланцюг.

Менхотеп злегка нахилив голову.

- Ланцюг іноді рятує людину від падіння в прірву.

- Якщо вона сама його тримає.

- Раби не вміють тримати себе в руках.

Слова були вимовлені спокійно, і в цьому була вся їхня огида.

Мойсей встав.

- Ви їх не знаєте.

- Я знаю закони про них.

- Це не одне й те саме.

- Для управління — достатньо.

Мойсей нахилився до столу.

- Я хочу висновок, що Хадаса мала право залишити роботу заради порятунку дитини.

- Я не дам такого висновку.

- Чому?