*******

Мойсей подивився на книги.

- Ці цифри брешуть.

- Звісно.

- Ти навіть не дивився.

- Я дивився на Дахура, коли він потів на рядках про зерно, і дихав спокійно на рядках про батоги.

Книгу смертей принесли через півгодини, і вона була тоншою, ніж мала бути. І коли Мойсей відкрив її, то зрозумів, чому. Там записували лише тих, чиї тіла повертали родинам.

Тих, хто помер на роботах і був похований біля насипу, вважали «вибулими». Тих, хто зник після покарання, — «втікачами». А тих, хто помер від спеки дорогою, — «не з’явилися». Брехня полягала не в тому, що приховували смерть, а в тому, що їй дали інші імена.

Мойсей закрив книгу.

- Покажи мені табір.

Табір робітників тягнувся вздовж каналу: глиняні хатини, навіси з очерету, ями для води, склад інструментів, майданчик для покарань. В кінці стояв маленький ринок, де жінки обмінювали шматки хліба на масло, трави, голки, стару тканину.

Коли Мойсей проходив, люди розступалися. Спочатку він подумав, що вони бояться охорони, але потім зрозумів, що вони бояться його. Вірніше, його печатки, одягу, його чистих сандалій на їхній брудній землі.

Одна старенька спробувала підвестися, коли він проходив повз неї, але ноги не слухалися. Молода жінка допомогла їй, і одразу ж опустила голову, ніби злякалася, що зробила це занадто повільно.

Мойсей зупинився.

- Скільки їй років?

Жінка не відповіла.

Дахур поспішно сказав:

- Старі часто перебільшують свою слабкість, пане. Вона працює на легких роботах.

- Я питаю її.

Жінка тремтіла.

- Не знаю, пане.

- Вона твоя мати? – запитав Мойсей молоду жінку.

- Мати чоловіка.

Стара дивилася в землю.

Мойсей сказав:

- Їй не місце на каналі.

Дахур одразу ж кивнув.

- Звичайно, пане, ми переведемо її.

Стара здригнулася, і Мойсей це помітив.

- Куди?

Дахур завагався.

- Залежно від її стану…

Молода жінка раптом впала на коліна.

- Пане, не забирайте її. Вона доглядає за дітьми. Вона не лінується, просто вона стара.

Мойсей відступив. Він хотів допомогти, але вона вирішила, що його милість — це нова загроза. Бо в їхньому світі будь-яка увага зверху могла обернутися бідою.

- Я не забираю її, - сказав він тихо.

Жінка не піднімала голови.

- Вона залишиться з родиною, і буде звільнена від роботи на каналі.

Дахур швидко сказав:

- Як накажете.

- І це буде записано, - наголосив Мойсей.

Писар взяв паличку, і стара тихо заплакала. Не від радості, а від полегшення, яке прийшло занадто пізно до тіла, яке вже не вірило в полегшення.

Мойсей пішов далі, його печатка на грудях ставала дедалі важчою.

До вечора він уже знав достатньо. Норми трудоднів були завищені, зерна скоротили, а солому продавали назад працівникам через посередників Дахура. Хворих записували як ледачих, а сім’ї боржників змушували працювати понад строк. Скарги старійшин їзраїльтян не доходили до столиці, бо їх переписували в канцелярії як «безпідставні хвилювання».

Мойсей викликав Дахура, писарів табору та старійшин робітників. І це було незвично, бо старійшин ізраїльтян, зазвичай, не садили в одну кімнату з керуючим, якщо тільки не збиралися покарати.

Вони увійшли обережно, - п’ятеро чоловіків і дві жінки.

Так, дві жінки. Мойсей сам наполіг на цьому, бо з’ясував, що саме вони вели облік сімей, хворих, дітей і померлих, хоча офіційно їхні записи не визнавалися.

Дахур був незадоволений, але мовчав. Мойсей навмисно поклав печатку на стіл, щоб всі дивилися на неї.

- З цього дня норми, на каналі, знижуються на одну п’яту, до нової перевірки, - сказав він. - Видача зерна відбуватиметься через подвійний запис: керуючого та старійшин. Солома зі складів видається за списком, продаж її працівникам заборонено. Хворі, і люди похилого віку, звільняються від важкої праці. Всі смерті записуються як смерті. Неявка, спричинена смертю, більше не називатиметься втечею.

Дахур зблід.

- Пане, це може порушити терміни.

- Терміни вже порушено.

- Але якщо зменшити норми…

- Працівники перестануть помирати так швидко, а мертві погано копають.

Самах тихо кахикнув, а один із старійшин підвів очі на Мойсея. вперше за весь день Погляд був невдячний та недовірливий.

- Пане, - сказав він, - ці розпорядження залишаться після вашого від’їзду?