*******

- А деяким, - сказав фараон, - здається, що вони вже є центром, хоча ще стоять на краю.

Ню-ган на якусь мить зблід, і Мойсей побачив. І зрозумів: старий фараон поранив його глибше, ніж Менхотеп поранив Мойсея.

Тому що удар по обличчю залишає почервоніння, а удар по гордості залишає спогад.

Після уроку фараон наказав усім вийти, крім Мойсея. Менхотеп вклонився і пішов. Учні покинули зал мовчки. Ню-ган затримався біля дверей на мить, і подивився на Мойсея.

У його погляді вже не було глузування, а лише обіцянка.

В залі залишилися фараон і Мойсей, і золоте коло, яке лежало між ними.

Старий цар підійшов до басейну для ритуального обмивання, взяв чисту тканину, змочив її водою і простягнув Мойсею.

- До губи.

Мойсей приклав тканину. Вода була холодною.

- Я запізнився? - запитав фараон.

- Ні.

- Не бреши мені з ввічливості.

- Тоді так.

Фараон зітхнув.

- Добре. Краще пізня правда, ніж ранні лестощі.

Він сів на кам’яну лаву біля стіни. І вперше Мойсей помітив, як важко йому стало сідати.

- Ти не повинен був ставити це питання тут.

- Тому що воно неправильне?

- Тому що воно занадто правильне.

Мойсей нахмурився.

- Я не розумію.

- Зрозумієш, коли подорослішаєш. Влада не боїться безглуздих звинувачень, вона боїться влучних запитань.

- Тоді чому ви тримаєте Менхотепа?

Фараон втомлено посміхнувся.

- Тому що царством керують не лише ті, хто мені до вподоби.

- Але він навчає жорстокості.

- Він навчає мови, якою розмовляє Єгипет.

- А якщо ця мова бреше?

- Тоді тобі тим більше потрібно знати її.

Мойсей подивився на золоте коло.

- Ви вірите в Закон Сонця?

Фараон довго мовчав.

- Я вірю, що без порядку люди зжеруть одне одного швидше, ніж будь-який центр зжере край.

- А з таким порядком?

- Повільніше.

Відповідь була страшною тим, що в ній не було тріумфу, а лише втома.

- То ви знаєте, що закон завдає болю?

- Так.

- І все одно дотримуєтеся його?

Фараон подивився на нього.

- Ти думаєш, цар тримає закон у руці, як посох? Ні, Мойсей. Іноді закон тримає царя за горло.

- Тоді цар не є центром.

Фараон посміхнувся.

- Небезпечний висновок.

- Але правдивий?

- Частково. А часткова правда буває небезпечнішою за брехню.

Мойсей сів навпроти.

- Чому ізраїльтянам не можна вчитися?

Фараон заплющив очі. Ось воно, це питання, яке все одно мало пролунати.

- Тому що двір боїться їхньої чисельності.

- Значить, закон із страху.

- Багато законів із страху.

- Але їх називають священними.

- Люди люблять надягати на страх золоту маску.

Мойсей подивився на нього.

- Тоді зніміть її.

Фараон розплющив очі. В них була печаль.

- Ти ще думаєш, що цар може просто підняти руку — і світ зміниться.

- Хіба ні?

- Я можу наказати стратити людину, це легко. Можу побудувати канал, це складніше. Можу розпочати війну, - це страшно, але можливо. Але змусити тисячі людей відмовитися від вигоди, яку вони називають порядком? Змусити жерців визнати, що їхній бог служить зручності? Змусити дворян повернути те, що вони вважають своїм, за правом Сонця? Для цього замало корони.

- Що потрібно?

Фараон подивився на нього так, ніби відповідь лякала його самого.

- Або диво, або катастрофа.

Мойсей відчув холод.

- А якщо прийде і те, і інше?

Фараон нічого не сказав.

Коли Мойсей вийшов зі Школи Сонця, на дворі вже сутеніло. Леотонас чекала біля східної галереї, і коли побачила його обличчя, то зблідла.

- Хто?

- Менхотеп.

Вона зробила крок до нього, доторкнулася до щоки, але він скривився.

Її очі потемніли.

- Я буду домагатися, щоб його усунули.