*******

У Школі Сонця прості запитання рідко були безпечними.

Він сказав:

— Той, кому дана влада.

Менхотеп ледь помітно посміхнувся.

— Майже. Закон дає центр. У Єгипті центр — фараон. У небі — Сонце. У храмі — Бог. У домі — батько. У тілі — серце. В армії — полководець. У слові — сенс. Все існує тому, що має центр.

Ню-ган нарешті подивився на Мойсея.

Його посмішка була лінивою.

— Навіть ті, кого знайшли в кошиках, — сказав він тихо, але досить голосно, щоб почули найближчі.

Кілька учнів опустили очі, приховуючи посмішки.

Мойсей не повернув голови.

Менхотеп зробив вигляд, що не почув.

І цим дав дозвіл.

Мойсей зрозумів.

Урок почався раніше, ніж жрець оголосив його.

На стіні, за Менхотепом, було вирізано велику схему.

Золоте коло в центрі.

Навколо нього — менші кола.

Фараон.

Двір.

Жерці.

Намісники.

Воїни.

Писці.

Майстри.

Слуги.

Раби.

Іноземці.

Безіменні.

Чим далі від центру, тим менше коло.

Біля самого краю були зображені люди, зігнуті під кошиками.

— Це не приниження, — сказав Менхотеп, ніби відповідаючи на думку, яку Мойсей ще не висловив. — Це закономірність. Камінь, у фундаменті піраміди, не менш важливий за вершину. Він просто несе інший тягар. Якщо камінь фундаменту захоче стати вершиною, піраміда впаде.

Один учень запитав:

— А якщо вершина слабка?

Менхотеп подивився на нього.

— Тоді Бог усуне її через хворобу, війну або спадкування. Але основа не обирає вершину.

— Чому?

— Тому що основа бачить лише тягар над собою. Вершина бачить небо.

Ню-ган сказав:

— Тому раби не повинні вчитися.

Менхотеп повернувся до нього.

— Поясни.

Ню-ган говорив спокійно, впевнено, без тіні сумніву:

— Знання розширює кругозір. Раб, який розширює кругозір, починає порівнювати. Той, хто порівнює, починає прагнути. Той, хто прагне того, що йому не належить, стає загрозою для спільноти.

Деякі учні кивнули.

Менхотеп виглядав задоволеним.

Мойсей відчув, як у ньому піднімається те старе відчуття — як у службовому дворі, коли Хабен бив Осера. Спочатку стиснення. Потім жар. Потім питання.

Він спробував промовчати.

Згадав Леотонас.

Сперечайся тільки там, де не можеш мовчати.

Він ще міг.

Менхотеп продовжував:

— Саме тому Закон Сонця забороняє велике навчання тим, хто не визнає божественний порядок. Знання — вогонь. У руках жерця воно освітлює храм. У руках бунтівника спалює місто.

Мойсей підвів очі.

— А хто вирішує, жрець перед ним чи бунтівник?

Всі повернулися до нього.

Менхотеп повільно опустив посох.

— Закон.

— Тобто центр.

— Так.

— А якщо центр називає бунтівником кожного, хто не хоче бути спаленим?

Атмосфера в залі змінилася.

Навіть смолоскипи ніби стали горіти тихіше.

Менхотеп підійшов ближче.

— Ти будуєш питання на підозрі.

— Я будую його на можливості.

— Можливості небезпечні, якщо не підпорядковані мудрості.

— Чиїй?

— Тієї, що стоїть вище за тебе.

— Висота не завжди мудрість.

Ню-ган тихо розсміявся.

Не весело.

З передчуттям.

Менхотеп подивився на Мойсея так, ніби нарешті побачив перед собою не учня, а проблему.

— Встань.

Мойсей встав.

— Підійди до кола.

Він підійшов до золотого кола на підлозі.

Менхотеп вказав на центр.

— Стань тут.

Мойсей став.

Золото під його ногами було холодним.