*******

Він зупинився перед Мойсеєм.

- Що таке хаос?

Мойсей відповів обережно:

- Світ без міри.

- Добре, а що дає міру?

- Закон.

- А хто дає закон?

Мойсей відчув на собі погляди, бо це було просте запитання. Занадто просте. А в Школі Сонця прості запитання рідко були безпечними.

Він сказав:

- Той, кому дана влада.

Менхотеп ледь помітно посміхнувся.

- Майже так. Закон дає центр. В Єгипті центр — фараон, в небі — Сонце, в храмі — Бог, в домі — батько, в тілі — серце, в армії — полководець. Все існує тому, що має центр.

Ню-ган нарешті подивився на Мойсея. Його посмішка була лінивою.

- Це розуміють навіть ті, кого знайшли в кошиках, - сказав він тихо, але досить голосно, щоб почули найближчі.

Кілька учнів опустили очі, приховуючи посмішки. А Менхотеп зробив вигляд, що не почув, і цим дав дозвіл. Мойсей це зрозумів.

Урок почався раніше, ніж жрець оголосив його.

На стіні, за Менхотепом, було вирізано велику схему. Золоте коло в центрі, а навколо нього — менші кола. Фараон, а навколо нього жерці, намісники, майстри, слуги, раби. Чим далі від центру, тим менше коло. Біля самого краю були зображені люди, зігнуті під кошиками.

- Це не приниження, а закономірність, - сказав Менхотеп, ніби відповідаючи на думку, яку Мойсей ще не висловив. - Камінь, у фундаменті піраміди, не менш важливий за вершину. Він просто несе інший тягар. Якщо камінь фундаменту захоче стати вершиною, піраміда впаде.

Один учень запитав:

- А якщо вершина слабка?

Менхотеп подивився на нього.

- Тоді Бог усуне її через хворобу, війну або відсутністю спадкоємців. Але основа не обирає вершину.

- Чому?

- Тому що основа бачить лише тягар над собою, а вершина бачить небо.

Ню-ган промовив:

- Тому раби не повинні вчитися.

Менхотеп повернувся до нього.

- Поясни.

Ню-ган говорив спокійно, впевнено, без тіні сумніву:

- Знання розширює кругозір. Раб, який розширює кругозір, починає порівнювати, а той, хто порівнює, починає прагнути. Той, хто прагне того, що йому не належить, стає загрозою для суспільства.

Деякі учні кивнули.

Менхотеп виглядав задоволеним.

Мойсей відчув, як у ньому піднімається те старе відчуття — як на службовому дворі, коли Хабен бив Осера. Спочатку стиснення, потім жар, а потім питання.

Він спробував промовчати, бо згадав Леотонас, яка казала: Сперечайся тільки там, де не можеш мовчати.

Він ще міг мовчати.

Менхотеп продовжував:

- Саме тому Закон Сонця забороняє велике навчання тим, хто не визнає божественний порядок. Знання — вогонь. В руках жерця воно освітлює храм, а в руках бунтівника спалює місто.

Мойсей підвів очі.

- А хто вирішує, жрець перед ним чи бунтівник?

Всі повернулися до нього.

Менхотеп повільно опустив посох.

- Закон.

- Тобто центр.

- Так.

- А якщо центр називає бунтівником кожного, хто не хоче бути рабом?

Атмосфера в залі змінилася. Навіть смолоскипи ніби стали горіти тихіше.

Менхотеп підійшов ближче.

- Ти будуєш питання на підозрі.

- Я будую його на можливості.

- Можливості небезпечні, якщо не підпорядковані мудрості.

- Чиїй?

- Того, хто стоїть вище за тебе.

- Висота не завжди мудрість.

Ню-ган тихо розсміявся. Не весело, з передчуттям.

Менхотеп подивився на Мойсея так, ніби нарешті побачив перед собою не учня, а проблему.

- Встань.

Мойсей встав.

- Підійди до кола.

Він підійшов до золотого кола на підлозі.

Менхотеп вказав на центр.

- Стань тут.

Мойсей став. Золото під його ногами було холодним.

- Що ти бачиш?

Мойсей оглянув залу, стіни, учнів, схему кіл. Ню-гана, який дивився майже із задоволенням. Менхотепа, що стояв на краю.

- Всіх.

- Саме так, центр бачить усіх. Тепер відійди до краю.

Мойсей відійшов.

- Що бачиш?