*******

Семітська мова відгукувалася в ньому дивно. Єгипетську він вивчив як дім, у якому виріс. Фонесійську — як ринок, де всі говорять швидко і сміються очима. Перську — як дорогу, що веде до далеких гір. А семітська звучала так, ніби він згадував те, чого ніколи не знав. Деякі слова давалися йому відразу, навіть якщо Рагуїл вимовляв їх уперше. «Вода, мати, кров, дім, шлях».

На слові «мати» Ексебед упустила глечик. Він не розбився, а лише вдарився об землю і покотився. Всі подивилися на неї, а вона присіла, підняла його і сказала:

  - Руки стали слабкими.

Леотонас відвела погляд, а Рагуїл продовжив урок. Але Мойсей запам’ятав не тільки слово, а й звук глечика.

З роками вчителів стало більше. Одні вчили його письму, інші — рахунку, треті — зіркам, четверті — вимірюванню землі, п’яті — законам, а шості — історії фараонів, з якої, як зауважив Мойсей, були ретельно вилучені всі поразки, крім тих, що перетворювалися на майбутні перемоги.

Він ріс швидко, і в одинадцять років вже перекладав короткі листи трьома мовами. У дванадцять міг слухати суперечку купців і розуміти, де ціна, а де образа. У тринадцять почав виправляти помилки писарів, що зробило його улюбленцем одних і ворогом інших.

Ще йому подобалися карти, і він міг годинами стояти перед великою настінною картою залежних царств Єгипту. Там були річки, пустелі, торгові шляхи, гори і міста з чужими назвами. Кожна назва була наче двері.

- Ти хочеш їх побачити? - запитав одного разу фараон.

Старий цар увійшов тихо, без свити, що траплялося дуже рідко.

Мойсей вклонився.

- Так.

- Чому?

- Щоб знати, чи не брешуть карти.

Фараон розсміявся.

- Карти завжди брешуть.

- Тоді навіщо вони?

- Щоб царі могли думати, що володіють землею, на яку дивляться зверху.

Мойсей подивився на нього.

- А ви володієте?

Фараон підійшов ближче. В останні роки він став повільнішим, але очі залишалися живими.

- Я володію тим, що можу втримати.

- Людьми теж?

Сміх зник, і фараон подивився на карту.

- Так каже закон.

- А ви?

- А я занадто старий, щоб відповідати на всі твої запитання без побоювання.

Мойсей нахмурився.

- Ви фараон, кого ви боїтеся?

Старий цар подивився на нього з таким сумом, що хлопчик вперше побачив, що влада не позбавляє від страху, а просто змушує боятися більшого.

- Тих, хто вірить у трон сильніше, ніж у людину, яка на ньому сидить.

Мойсей не зрозумів повністю, але знову запам’ятав. Він все запам’ятовував.

Одного разу Птахмер попросив привести Мойсея до Дому Писця, і це було незвично, бо дітей туди не водили без причини. Будинок Писця був не просто місцем, де зберігалися записи. Це була пам’ять Єгипту, укладена в кімнати, шафи, полиці, скрині, сувої, таблички та печатки. Там пахло пилом, чорнилом, шкірою, смолою і владою.

Фараон прийшов сам, а Леотонас прийшла за ним. Мойсей стояв між ними, намагаючись не показувати, що йому цікаво аж до тремтіння. Птахмер поклав перед ним три короткі тексти. Один — єгипетською, другий — на фонесійській, третій — на семітській.

- Прочитай, - сказав вчитель.

Мойсей прочитав.

- Тепер скажи, що в них спільного.

Мойсей знизав плечима.

- Все про зерно.

Писці посміхнулися, а Птахмер не посміхнувся.

- Що ще?

Мойсей знову подивився на тексти. Єгипетський наказ говорив про постачання зерна до храмових комор. Фонесійський лист — про торговельний обмін. Семітський запис — про скаргу робітників, яким недодали міру. Але Мойсей вже читав не слова, а шукав тіні.

- Перший текст написаний людиною, яка хоче показати, що вона все контролює, - сказав Мойсей. - Вона використовує занадто багато слів про порядок. Значить, порядку немає.

Писці перестали посміхатися.

 - Другий написав купець, який вдає, ніби поступається, але насправді вже заклав вигоду в іншу міру. Він каже «дружба» там, де думає про «ціну».

Самах, що стояв біля стіни, тихо кахикнув, приховуючи сміх.

 - Третій… - Мойсей провів пальцем по семітських знаках. - Третій написаний не тим, хто скаржиться.

Птахмер нахилився.

- Чому?

- Слова занадто рівні. Людина, у якої забрали хліб, не пише так рівно. Хтось записав за нього, можливо, писар, який пом’якшив злість. Тут написано «нестача», а має бути «вкрали».

В кімнаті стало так тихо, що було чутно, як за стіною скрипить колесо водяного насоса. Фараон подивився на Птахмера, і старий вчитель вклонився.