*******

Фараон почав повільно говорити:

- В рік Сонця, у місяць підйому вод, дочка фараона Леотонас, здійснюючи ранкове обмивання, біля східного берега царського саду, виявила немовля чоловічої статі в очеретяному кошику.

Писар скрипів паличкою.

- Немовля було визнано живим, здоровим і без тілесних вад. З ласки фараона дитину передано під захист царського дому.

Жрець хотів заперечити, але фараон навіть не поглянув на нього.

- Призначити годувальницею жінку з народу Ізраїлю, яку оголошено матір’ю дитини, на підставі наявності молока та обставин знаходження немовляти.

Леотонас відчула, як серце забилося: «Оголошена матір’ю». Всього два слова, які рятували Ексебед і одночасно відбирали в неї правду.

Фараон продовжував:

- Причина залишення немовляти в кошику не встановлена. Подальшого розслідування не потрібно, якщо не з’являться нові докази порушення царської безпеки.

Хетум ледь помітно видихнув, бо його двадцять сім охоронців залишилися живими.

Писар підвів очі.

- Ім’я немовляти, великий царю?

Фараон подивився на Леотонас, і вона відповіла:

- Мойсей.

Писар завагався.

- Як записати походження імені?

Леотонас відкрила було рота, але фараон випередив її:

- Запиши: «дано дочкою фараона».

Писар вклонився.

- Так, великий царю.

Тростинова паличка знову ковзнула по поверхні.

Так Мойсей увійшов в історію Єгипту не як син Ексебед, і не як дитина, врятована ангелами. А як знайдений, і милостиво прийнятий царським домом.

Брехня висихала на папірусі, і ставала законом. Коли запис було завершено, головний писар підняв аркуш і обережно подув на чорнило. Потім поставив знак Дому Писаря і передав документ фараону. Цар приклав печатку, і золоте кільце, з сонячним знаком, залишило на воску коло, яке було знаком влади і того, що все має обертатися навколо трону. Леотонас дивилася на це коло і вперше подумала, що одного разу ця дитина розірве його.

Фараон передав документ Хетуму.

- Розіслати копії до східної варти, Дому Писця та храмового архіву. Ніхто не чіпатиме дитину без мого дозволу.

- Так, великий царю.

Жрець схилив голову, але Леотонас бачила, що він не змирився, а просто відступив. А це в палаці означало, що небезпека не зникла, а пішла шукати інший шлях.

Фараон повернувся до крісла. Тепер він виглядав втомленим.

- Леотонас.

- Так, батьку.

- Ти забираєш його собі?

Вона притиснула Мойсея міцніше.

- Так.

- Як кого?

Питання було простим лише на слух. Він ставав рабом, слугою, улюбленцем чи іграшкою для самотньої принцеси?

Леотонас подивилася на немовля.

- Як сина.

Фараон довго мовчав, а потім запитав:

- А як брата?

Вона підняла очі. В цьому полягала дивина їхнього дому, бо фараон не мав сина, а лише племінника. І Леотонас була дочкою, але не спадкоємицею в очах двору. Привести хлопчика до царських покоїв означало змінити не лише її життя, а й кинути тінь на майбутнє влади.

Вона зрозуміла, що батько вже бачить далі за неї.

- Якщо ви дозволите, - сказала вона.

Фараон подивився на Мойсея. Немовля знову стиснуло край тканини. Цього разу — тканини Леотонас.

Старий цар сумно посміхнувся.

- Залиш його, і нехай буде тобі сином, якщо серце твоє так вирішило. І братом, якщо доля виявиться сміливішою за закон.

Жерці опустили голови, радники мовчали, Хетум дивився на підлогу. Головний писар вже зрозумів, що йому доведеться переписати ще один документ.

Леотонас вклонилася.

- Дякую вам, батьку.

Фараон різко сказав:

- Не дякуй занадто рано.

Вона завмерла.

- Ти врятувала сьогодні дитину та охорону, і можливо саму себе, від жалю. Але ти також принесла до палацу питання. А питання ростуть, Леотонас, іноді швидше за дітей.

- Тоді я буду вирощувати їх разом.

Він подивився на неї, майже з ніжністю.

- Ти говориш як людина, яка ще не знає ціну відповіді.

Леотонас хотіла відповісти, але Мойсей раптом тихо, по-дитячому, пискнув. Всі повернулися до нього, і напруга, що охопила зал, на мить ослабла.

Фараон махнув рукою.

- Іди і знайди йому молоко, поки твій знайдений громовержець не обрушив на нас ще одну державну справу.