Мойсей

Акт 3: Сповідь однієї сторони та закупорка іншої

— Слава Ісусу Христу. Сповідалася, отче, ще на Пасху…

Саме так із цього й починалося все. Кожна розмова — як живий тіндер. Усі однакові, і кожен чекає того ж відповідного серця.

Якби священника можна було пліткувати — це мало б сенс. Але… Це жодного разу мене не зупиняло.

Ні. Зупиняло. Але довгий язик, розміром із шию жирафа, довго не тримався зав’язаним.

Монаші закони були важливі, але вони занадто стискали. До того ж, інші служителі не завжди йшли за правилами. То чому я маю?

Але я ж монах. Я священник. Я провідник та учитель.

Ангельські голоси оспівували тихе божество, що ходило зі мною у серці. Як і в кожному. Але здавалося, один голос фальшивив. Це був мій.

З усього хору — в мені жив нечистий.

Мене мають забрати звідси, поки я не забруднив людей.

Брудні серця — крах віри.

А моє брудне серце — ліхтар, що веде в неправильне русло.

— Помолись двічі «Отче наш» та тричі «Вірую». Бог тобі прощає.

І черга йде рікою.

Подобається

Відредаговано: 11.08.2026